27 травня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Демянчук С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором , -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (далі ПАТ КБ „ПриватБанк") 19 листопада 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору № б/н від 05 жовтня 2006 року в розмірі 20567 грн. 14 коп. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на порушення судом норм ст. 169 ЦПК України та вказує, що будучи відсутнім у судовому засіданні 06 лютого 2014 року не мав змоги скористатись правом брати участь у судовому засіданні, подавати докази та давати пояснення.
Зазначає, що термін дії отриманої ним карти закінчився в жовтні 2009 року, а заяву про продовження терміну її дії або виготовлення нової він не подавав.
Вказує, що положення Умов та правил надання банківських послуг передбачають, що якщо протягом 12 місяців з дня підписання жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично пролонгується на такий же строк. Однак такі умови не означають, що даний договір не має строку виконання.
Покликається також і на постанову Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають і кредитних правовідносин та п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" вказуючи, що позовна давність про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами на підставі заяви відповідача укладено кредитний договір би від 05 жовтня 2006 року, за яким відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3 500 грн. 00 коп. зі платою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між позичальником і банком договір, підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до правил надання банківських послуг, клієнт взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість за кредитним лімітом, процентами за його використання, а також оплачувати комісії і штрафні санкції на умовах, передбачених договором. Згідно договору у випадках порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку винагороду. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Згідно пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується погашати заборгованість кредитом та відсотками за користування ним. Перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умов передбачених договором.
Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Розрахунок заборгованості згідно кредитного договору б/н від 05 жовтня 2006 року свідчить про наявність заборгованості по кредиту наданому відповідачу станом на 31 жовтня 2013 року на вказану позовом суму, що складалася із: 4 814 грн. 31 коп. заборгованості за кредитом, 14 297 грн. 25 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом. 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 955 грн. 58 коп. (процентна складова).
Згідно п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказаний на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Дата закінчення дії картки, виданих довіреним особам держателя, співпадає з датою закінчення дії картки держателя. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий термін (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмових заяв держателя про закриття карткорахунка, а також при умові наявності грошових коштів на карткорахунок для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по карткорахунку (в останній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
Термін дії картки ОСОБА_1 закінчився в жовтні 2009 року.
Позивач не надав суду доказів того, що після закінчення строку дії платіжної картки боржником була отримана нова картка.
За таких обставин, право на стягнення заборгованості виникло у Банку з часу закінчення дії платіжної картки та з цього часу починається перебіг строку позовної давності.
Позов до суду подано після його спливу, доказів про те, що цей строк пропущено з поважних причин, не надано.
Доводи позивача про те, що укладений між сторонами договір пролонговувався відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг підлягають відхиленню, оскільки встановлене цим пунктом правило є загальним щодо всіх банківських послуг, до яких зокрема належать і вкладні операції.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Як зазначено у правовий позиції Верховного Суду України, висловленій у Постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
ОСОБА_1 було видано платіжну картку із строком дії до жовтня 2009 року, а з позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості ПАТКБ „ПриватБанк" звернувся 19 листопада 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем не наведено жодних доводів щодо причини порушення строку звернення до суду.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У зв"язку з тим, що ОСОБА_1 не брав участі в судових засіданнях при розгляді справи судом першої інстанції, він був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності та заявив про неї при поданні апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно обставин, на які сторони покликались як на підставу своїх вимог та заперечень, не дослідив, а тому з врахуванням вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2014 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: С.В. Демянчук
С.С. Шимків