Справа № 607/13402/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/789/663/14 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія - 37
05 червня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ходоровського М.В.
суддів - Гурзеля І. В., Щавурської Н. Б.,
при секретарі - Коваль О.І.
з участю - представника позивача ОСОБА_1 відповідачки ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 третіх осіб та представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача: нотаріус ОСОБА_8, друга Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним
У липні 2013 року ОСОБА_7 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_9 пред"явила позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_10, що проживав у будинку за адресою м.Тернопіль, АДРЕСА_1. Ще за життя - 09 серпня 2001 року він подарував їй 13/50 частин зазначеного житлового будинку. 02 серпня 2004 року ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів відповідачці ОСОБА_2 На час складання заповіту батьку виповнилося 75 років, він був тяжко хворий, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Посилаючись на наведене позивачка просила визнати заповіт недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском позивачкою строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, посилаючись на неповне з"ясування судом обставинам справи. Зокрема зазначила, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_2 про те, що їй про існування заповіту стало відомо у 2004 році є неправдивими, оскільки про заповіт вона дізналася у 2011 році. Строк позовної давності нею не пропущено.
У судовому засіданні представник позивачки та третя особа ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу задовольнити, відповідачка, представники нотаріальної контори заперечили відносно апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду є законним а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, позивачці ОСОБА_7 про існування заповіту від 02 серпня 2004 року, згідно якого її батько ОСОБА_10 все належне йому майно заповів відповідачці ОСОБА_2, стало відомо у 2004 році після смерті заповідача, з позовом в суд вона звернулася по спливу встановленого трирічного строку позовної давності та не заявила клопотання про поновлення строку позовної давності, відповідачем заявлено клопотання про відмову в позові із-за спливу позовної давності.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.І ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Стосовно до положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Встановлено, що 02 серпня 2004 року ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів відповідачці ОСОБА_2 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в приміщенні Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні та підписано свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Позивачка ОСОБА_7 є донька заповідача а відповідачка ОСОБА_2 внучка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер.
ОСОБА_7 про наявність спірного заповіту стало відомо у 2004 році, коли приїзджала на похорони батька а з позовом в суд про визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, звернулася у липні 2013 року.
Під час провадження у справі, а саме 20 серпня 2013 року ОСОБА_2 подала суду заяву про застосування позовної давності.
Дані обставини стверджуються матеріалами справи, показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_2
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності розпочався у серпні 2004 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10
Згідно із ст.10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до матеріалів справи представник позивачки стверджував, що ОСОБА_7 про заповіт довідалася у 2011 році. Про його існування їй повідомила ОСОБА_11
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги зазначену представником позивачки обставину, оскільки на її підтвердження ним не надано будь - яких доказів та окрім цього пояснення представника позивачки про початок перебігу позовної давності у 2011 році заперечуються показаннями особи, на яку посилається представник ОСОБА_7 - свідка ОСОБА_11, а також показаннями ОСОБА_2
Також встановлено, що 29 грудня 2004 року від ОСОБА_7 до нотаріуса надійшла нотаріально посвідчена заява про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_10 За наслідками цієї заяви Другою Тернопільською державною нотаріальною конторою цього ж дня заведено спадкову справу №172 та нотаріусом вчинено дію по отриманню Витягу з Єдиного реєстру заповітів, номер Витягу 4931234. Згідно наявного у спадковій справі Витягу від 29.12.2004 року у ньому є відомості про існування заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_10, що посвідчений 02.08.2004 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою.
Відмовляючи у позові суд також вважав, що позивачка подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини могла довідатись про заповіт, інформація про який знаходилась у спадковій справі з 29.12.2004 року.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський