13 червня 2014 року Справа № 2-1034/09
Номер провадження6/608/112/2014
Чортківський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій Л. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові подання відділу державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду з країни ОСОБА_1,-
Відділ державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду з країни ОСОБА_1, посилаючись на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист №2 -1034 від 08 червня 2010 року, виданий Чортківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 2 414,18 доларів США, що еквівалентно 18 843,87 гривням заборгованості по кредитному договору, 188,44 гривень сплаченого банком судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
14 квітня 2014 року на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
11 березня 2014 року до відділу ДВС Чортківського районного управління юстиції надійшла заява від ПАТ КБ «Приватбанк» із проханням звернутися до Чортківського районного суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду з країни ОСОБА_1, оскільки, в неї є заборгованість по кредитному договору, а вона має намір залишити країну.
Представник відділу державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що подання є не обґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Згідно ч.1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. У даному випадку порушуються конституційні права боржника ОСОБА_1.
Статтею 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України” № 3857 -ХП від 21.01.1994 року дійсно встановлено підстави для тимчасових обмежень виїзду громадян України за кордон. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті (пункт 2 - діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконанні зобов'язання, пункт 5 - особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням).
Відділ державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції звернувся в суд з вищевказаним поданням, посилаючись в ньому на вимоги п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно п.18 ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Наведена правова норма узгоджується з вимогами ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Однак, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що борг ОСОБА_1 перед банком становить 18 843, 87 гривень. Однак, на думку суду, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Однак, в матеріалах справи немає жодного підтвердження повідомлення чи виклику державним виконавцем боржника; не наведені факти, які вказують на те, що боржник ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон; відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 42976714 від 14 квітня 2014 року, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Крім того, не наведені факти, які вказують на те, що боржник ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон.
Враховуючи наведене, суд не вбачає в матеріалах виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 33 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 ЦПК України, ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні подання Чортківського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду з країни ОСОБА_1.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н. З. Коломієць