Справа № 369/11028/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/3100/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 26 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона надала у позику ОСОБА_1 14 500 доларів США та 4 000 євро, що підтверджується власноручно написаною нею розпискою від 29.12.2008 року.
Позивач вказувала, що відповідач зобов'язувалась повернути позику та проценти в розмірі 22 500 доларів США (14 500 доларів США - сума позики, 8000 доларів США - сума процентів), що складає 179 370 грн. та 5 920 євро (4 000євро - сума позики, 1 920 - сума процентів), що складає 64 764,80 грн., у строк до 20.12.2011 року.
Також, позивач вказувала, що зобов'язання ОСОБА_1 за договором позики, підтвердженим розпискою, були забезпечені договором поруки від 15.09.2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3
У відповідності до умов договору поруки ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов договору позики частково в розмірі 1 000 грн.
Позивач посилалася на те, що ОСОБА_3 заборговану ОСОБА_1 суму грошових коштів також не повернув, чим порушив умови договору поруки.
Зважаючи на викладене, після збільшення позовних вимог, позивач, посилаючись на зміну курсів валют, просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, що підтверджується розпискою від 29.12.2008 року, у розмірі 306 175 грн. 00 коп.; стягнути на її користь із ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, що підтверджується розпискою від 29.12.2008 року, у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; а також судові витрати.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, що підтверджується розпискою від 29.12.2008 року, у розмірі 306 175 гривень 00 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, що підтверджується розпискою від 29.12.2008 року, у розмірі 1 000 гривень 00 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 076 грн. 70 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені заявлених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом норм процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 29.12.2008 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 14 500 доларів США та 4 000 євро строком до 01.04.2009 року.
Згідно з відмітками на вище вказаній розписці від 15.09.2011 року, посвідченими підписом позичальника, відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась в строк до 20.12.2011 року повернути ОСОБА_2 22 500 доларів США (14 500 доларів США - сума позики, 8000 доларів США - сума процентів) та 5 920 євро (4 000 євро - сума позики, 1 920 - сума процентів) ( а.с. 5).
Зобов'язання ОСОБА_1 за договором позики, підтвердженим розпискою, були забезпечені договором поруки від 15.09.2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 ( а.с. 6 - 7).
Зі змісту вказаного договору поруки вбачається, що ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1, які виникають з умов договору позики, що підтверджується власноручно написаною розпискою від 29.12.2008 року, частково в розмірі 1 000 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Виходячи з наведеного вище, оскільки ОСОБА_1 зобов'язалась відповідно до розписки від 29.12.2008 року та подальших відміток на ній від 15.09.2011 року в строк до 20.12.2011 року повернути ОСОБА_2 22 500 доларів США (14 500 доларів США - сума позики, 8000 доларів США - сума процентів) та 5 920 євро (4 000євро - сума позики, 1 920 - сума процентів) не виконала взяті на себе зобов'язання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у вказаній сумі, виходячи з вимог ст.1046 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції вірно встановивши характер спірних правовідносин, застосував до них положення ч. 1 ст. 543 ЦК України та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість за вказаним договором позики у розмірі 1 000 гривень 00 коп., оскільки останній поручався в межах боргу у розмірі 1 000 гривень 00 коп.
Згідно вимог ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу вищезазначених норм законодавства, апелянт не підтвердила належними та допустимими доказами доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вищевикладене спростовується наявними матеріалами справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 3 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: