Справа № 367/8522/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/780/3424/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 18 12.06.2014
Іменем України
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 вернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказував на те, що після смерті ОСОБА_3, яка склала на його ім'я заповіт, він звернувся до відповідача з метою проконсультуватися з питань спадкування, а в подальшому домовитися про співпрацю щодо юридичного оформлення спадку.
Позивач посилався на те, що домовленість про суму гонорару була в усному порядку, який складався з трьох соток земельного паю, яку останній отримав у спадок, а всі витрати, що стосуються оформлення спадку, були покладені на позивача.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідач займалася оформленням спадщини з 2008 року по 2010 рік.
Посилаючись на те, що договір про надання юридичних послуг від 30.10.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач не підписував, просив визнати вищевказаний договір недійсним.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 8 квітня 2014 року в задоволені заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) подав апеляційну скаргу, в якій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав неправильного застосування судом норм процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами по справі було укладено договір про надання юридичних послуг від 30.10.2008 року (а.с. 27 - 28).
Зі змісту вищевказаного договору вбачається, що ОСОБА_1 доручив ОСОБА_2 надавати йому юридичну допомогу на умовах передбачених вказаним договором, а саме здійснювати представництво ОСОБА_1 з питань оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 на користь позивача.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстав визнавати вказаний договір про надання юридичних послуг недійсним, які передбачені ст. 203,215 ЦК України не встановлено.
Судова колегія погоджується із таким висновком суду виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, наявними у справі доказами не доводиться порушення прав позивача при укладанні спірного договору.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем в порушення вимог положень ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме того, що останній не підписував договір про надання юридичних послуг від 30.10.2008 року.
Для доведення тих обставин, що у позивача не було волевиявлення на укладання спірного договору, так як останній не підписував зазначений договір, необхідні спеціальні знання в зв'язку з чим належним доказом у такій справі є почеркознавча експертиза.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідна почеркознавча експертиза не було проведена, з тих підстав, що вона не була оплачена позивачем.
Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга апелятна не містить.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 8 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: