Справа № 357/13796/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/364/14 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 34 16.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
представників потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
перекладача - ОСОБА_16 ,
захисників - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
обвинуваченого - ОСОБА_19 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_19 - адвоката ОСОБА_17 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року,-
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москва Російської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, з вищою освітою, працюючого генеральним директором ТОВ «Система Профі» м. Москва, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
стягнуто у відшкодування завданої моральної шкоди: на користь ОСОБА_12 - 250 000 грн.; на користь ОСОБА_13 - 250 000 грн.; на користь ОСОБА_14 - 250 000 грн.; на користь ОСОБА_11 - 250 000 грн.; на користь ОСОБА_20 - 100 000 грн.; на користь ОСОБА_15 - 100 000 грн.;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_19 16 липня 2013 року близько 15 години 45 хвилин, керуючи власним технічно справним автомобілем «Porsche Cayenne turbo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Російської Федерації), рухаючись по автодорозі Київ - Одеса в напрямку м. Одеса, в порушення вимог п.п. 1.2, 11.2, 1.3, 1.5, 2.3 д, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України, на 109 км + 301,6 м указаної автодороги, поблизу с. Чупира Білоцерківського району Київської області, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Toyota RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_21 , який рухався в зустрічному напрямку, тобто в напрямку м. Києва.
Після вказаного зіткнення на смугах руху в напрямку м. Києва, відбулось зіткнення автомобіля «Porsche Cayenne turbo», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Daewoo Nexia» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_22 , який рухався в напрямку м. Києва попутно з автомобілем «Toyota RAV 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , позаду нього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Toyota RAV 4» ОСОБА_21 , пасажири зазначеного автомобіля ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та малолітній ОСОБА_25 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці пригоди, а пасажир автомобіля «Daewoo Nexia» ОСОБА_26 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого указав на незаконність вироку внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги вказав на те, що призначене ОСОБА_19 покарання, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки призначаючи обвинуваченому покарання, суд 1-ї інстанції не врахував всі обставини, що пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди; надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; наявність на утриманні батьків дружини, а також рідного батька, який є пенсіонером, людиною похилого віку; наявність на утриманні малолітніх дітей та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого. Крім того, указав на безпідставне ігнорування положень ст.ст. 69-1, 69, 75 КК України. Просив змінити вирок, призначивши обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В апеляційних скаргах потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 указано на незаконність вироку в частині стягнення з обвинуваченого розміру моральної шкоди завданої вчиненим злочином. В обґрунтування доводів скарги вказали на те, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд 1-ї інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшив розмір завданої моральної шкоди, який відповідно до висновків проведеної судово-психологічної експертизи становив значно більший розмір. Крім того, указали на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн. Просили вирок змінити в частині стягнення моральної шкоди та задовольнити вимоги потерпілих у повному обсязі.
В апеляційній скарзі потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 указано на незаконність вироку внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки судом неправильно вирішене питання в частині задоволення цивільних позовів та призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. В обґрунтування указали на невідповідність розміру стягнутої з обвинуваченого моральної шкоди понесеним моральним стражданням. Указали і на те, що суд призначаючи обвинуваченому покарання, не повною мірою врахував обставини кримінального провадження та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, та не врахував той факт, що внаслідок грубого порушення обвинуваченим правил дорожнього руху України, загинула молода родина. Просили вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_19 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди на їх користь по 5 000 000 грн. кожному.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисників обвинуваченого, які апеляційну скаргу захисника ОСОБА_17 підтримали, підтвердили її доводи, просили її задовольнити та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України, апеляційні скарги потерпілих в частині посилення покарання вважали необґрунтованими, просили залишити їх без задоволення, щодо збільшення розміру стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди, послались на те, що обвинувачений погодиться з любим розміром моральної шкоди, який встановить суд;
обвинуваченого, який апеляційну скаргу захисника підтримав, просив її задовольнити, апеляційні скарги потерпілих в частині посилення покарання вважав необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення;
потерпілих, які свої апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи, просили вирок змінити в частині стягнення моральної шкоди, апеляційну скаргу захисника вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення;
представників потерпілих, які апеляційні скарги потерпілих підтримали, підтвердили їх доводи, просили їх задовольнити, апеляційну скаргу захисника вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника обвинуваченого вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, апеляційні скарги потерпілих в частині збільшення розміру відшкодування завданої моральної шкоди підтримав і просив їх задовольнити;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, а апеляційні скарги потерпілих підлягають до часткового задоволення із наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого йому злочині за обставин наведених у вироку, підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені у ході судового розгляду. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України. Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій учасниками судового провадження не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості не ґрунтуються як на матеріалах провадження, так і на вимогах закону. При призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції в достатній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та наслідки, які настали внаслідок вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання. Так, судом обґрунтовано враховано те, що ОСОБА_19 визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, має на утриманні двох малолітніх дітей, у повній мірі відшкодував всім потерпілим матеріальну шкоду, а потерпілій ОСОБА_26 і моральну шкоду.
Є не обґрунтованими, на думку колегії суддів, і доводи апеляційної скарги захисника в частині необхідності пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, в тому числі і із застосуванням ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України. Із урахуванням обставин вчинення злочинів та наслідків злочину суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі, належним чином мотивувавши свої висновки. Підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України колегія суддів не знаходить.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому, як основне, так і додаткове призначене із дотриманням вимог ст.65 КК України, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення чи посилення цього покарання колегія суддів не вбачає. У зв'язку із цим, вимоги обох апеляційних скарг про необхідність втручання у призначене судом першої інстанції покарання колегія суддів залишає без задоволення.
Поряд із цим доводи апеляційних скарг потерпілих в частині неправильного розв'язання цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає частково обґрунтованими.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження щодо потерпілих було проведено судово-психологічні експертизи, які встановили орієнтовний розмір понесеної моральної шкоди внаслідок вчиненого злочину. Відповідно до висновків указаних експертиз розмір моральної шкоди, яка завдана потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 становить 324 мінімальні заробітні плати, а розмір моральної шкоди, яка завдана потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_20 становить 216 мінімальні заробітні плати.
Зменшивши указаний розмір до 250 000 грн. потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та до 100 000 грн. потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_20 суд першої інстанції не навів у вироку належних міркувань того у зв'язку із чим він стягнув із обвинуваченого на користь потерпілих у відшкодування моральної шкоди грошові суми, значно менші від визначених у висновках судово-психологіних експертиз.
Колегія суддів зважає на те, що учасниками судового провадження не надано доказів, які би спростовували зазначені вище висновки експерта, як в сторону збільшення, так і у сторону зменшення розміру завданої моральної шкоди порівняно із тим, який зазначений у цих висновках.
Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, тяжкі наслідки його вчинення, а також ступінь моральних страждань, понесених потерпілими внаслідок втрати близьких родичів, колегія суддів вважає за необхідне у відшкодування моральної шкоди стягнути із обвинуваченого грошові суми у розмірах, які максимально наближені до розмірів визначених у висновках судово-психологічних експертиз. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року в 1218 грн., колегія суддів вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 по 390 000 грн., а на користь потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_20 по 260 000 грн. На думку колегії суддів указаний розмір відшкодування моральної шкоди відповідає як ступеню моральних страждань потерпілих, так і засадам розумності, справедливості і достатності.
Разом з тим, враховуючи ступінь моральних страждань потерпілих, спричинених неправомірними діями обвинуваченого, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що розмір заявленої потерпілими моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн. є завищеним, а тому позови потерпілих в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірах зазначених вище.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року щодо ОСОБА_19 змінити в частині розв'язання цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди.
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_20 в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди до 260 000 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень).
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди до 260 000 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень).
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди до 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч гривень).
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди до 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч гривень).
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди до 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч гривень).
Збільшити грошову суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди до 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч гривень).
В решті вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року щодо ОСОБА_19 залишити без змін.
На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим у той же строк із моменту отримання копії ухвали.
СУДДІ: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5