Справа № 367/510/14ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження № 22-ц/780/2515/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 36 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ворзельської селищної ради, третя особа - реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції про визнання права власності на спадкове майно,-
У січні 2014 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,1943 га та 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовані під цим будинком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_3, яка при житті склала заповіт на свого сина ОСОБА_4 Однак, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому законом порядку спадщину не прийняв, а інші спадкоємці першої черги за законом та за заповітом відсутні.
Позивачка вказує, що судовим рішення було встановлено факт її родинних відносин з ОСОБА_3 та надано додатковий строк для прийняття спадщини. В подальшому ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивачка вказує, що оригінали правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно є втраченими, тому вона не має можливості отримати спадкове майно, у зв'язку з чим звернулася до суду з вказаним позовом.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2014 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на: 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,1943 та площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за вказаною адресою.
Не погоджуючись з цим рішенням, особа, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, яка є рідною сестрою позивачки.
01 липня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право та що згідно із законодавством України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків, заповіла ОСОБА_4 ( а.с. 63 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року, було встановлено факт родинних відносин ОСОБА_2 з померлою - ОСОБА_3, а рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 серпня 2013 року їй встановлено додатковий строк для прийняття спадщини.
Статті 1216, 1218 ЦК передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Постановою державного нотаріуса № 2072/02-31 від 09.12.2013 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки (а.с. 21).
Судом першої інстанції встановлено, що до спадкової маси ОСОБА_3 на момент її смерті належали: 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,1943 га та площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташована за цією ж адресою, що підтверджується Державними актами на право власності на землю та довідкою з БТІ (а.с. 32,33,60).
Згідно зі ст. 1262 ЦК України позивачка є спадкоємцем за законом другої черги, як рідна сестра померлої ОСОБА_3
Як вбачається із матеріалів спадкової справи, із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка по справі, а ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини з матеріалів спадкової справи не вбачається.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, яка у встановлені законом строк та порядок прийняла спадщину, а нотаріус відмовив їй у видачі їй свідоцтва про право власності на спадкове майно, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, з урахуванням зокрема ст.ст. 1216, 1218, 1262, 1270, ЦК, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2007 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 212-213 ЦПК, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.
Доводи апелянта про те, що її померлий чоловік ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підтвердженні жодним доказом.
Крім того рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10.06.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про встановлення факту проживання її чоловіка - ОСОБА_4 з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: