Справа № 2-25/12 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/780/3152/14 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 19 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Ірпінська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності в порядку спадкування,-
встановила:
У травні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на таке.
ОСОБА_8 з 1974 року був власником ? частини будинку АДРЕСА_1, в подальшому це майно успадкувала ОСОБА_9, а після її смерті з 2006 року це майно успадкував ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого усе майно заповідав позивачу ОСОБА_2, який прийняв спадщину, подавши до Ірпінської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. Оформити право власності на спадкове майно позивач не має змоги, тому що відповідач ОСОБА_3, який є власником ? частин спірного будинку , не визнає те, що позивач має право на 3/4 частини сараїв "Б", "В", "Д", "З", вбиральню "Ж", огорожу №1, 3, 4, душ "И", які належать до спірного домоволодіння.
Позивач просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 30.08.1985 року, згідно з яким ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а після нього спадкоємець ОСОБА_5) продали ОСОБА_3 3/4 частини вказаного будинку з відповідними частинами надвірних споруд: "Б", "В", "З", душ "И", сарай з погребом "Д", колодязь №2 з тих підстав, що продавці не мали ніяких прав на ці надвірні споруди, оскільки їх особисто побудував спадкоємець ОСОБА_8 вже після смерті ОСОБА_13 в 1974 році, тому даний договір не відповідає вимогам закону і згідно ст. 48 ЦК УРСР повинен бути визнаним недійсним.
Крім того, позивач просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на вказані сараї та на ? частину спірного будинку.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, який помер 06.08.2008 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_14, який не був стороною по справі, але вважаючи, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права та обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, неправильно визначив склад спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_10, що порушує його права як спадкоємця на 1/24 частину спірного будинку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 30 серпня 1985 року, за яким ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 продали ОСОБА_3 3/4 частини будинку АДРЕСА_1.
В цій частині судове рішення апелянтом не оскаржується.
Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_10 права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не заперечували проти задоволення цих позовних вимог і визнання позову не порушує прав та інтересів інших осіб.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.1975 р. ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 набули в рівних частках право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_8, 1/4 частина вказаного вище будинку перейшла у власність ОСОБА_9, а після її смерті - ОСОБА_10, про що свідчать свідоцтво про спадщину за законом від 19.03.2001 р. та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.02.2006 р. (а.с. 12, 13).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2014 року, що набрало законної сили, вказані свідоцтва визнані частково недійсними в частині 1/24 частин спірного будинку з тих підстав, що за чинним заповітом ОСОБА_8 від 12 березня 1987 року ? частин спірного будинку була заповідана ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ( а.с. 6-10,т.2).
З урахуванням викладених обставин, до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_10 входили не ?, а 5/24 частин будинку АДРЕСА_1, тому визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на ? частину вказаного будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 порушує права апелянта ОСОБА_15 як власника 1/24 частини спірного будинку.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що визнання відповідачами позову не порушує прав та інтересів інших осіб суперечить матеріалам справи та порушує права апелянта ОСОБА_15 як власника 1/24 частини спірного будинку, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який на випадок своєї смерті залишив заповіт від 17.07.2008 p., посвідчений юристом Ворзельської селищної ради Київської області ОСОБА_16 на користь позивача ОСОБА_2 (а.с. 210).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1251 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про нотаріат" якщо у населенному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного орагну місцевого самоврядування.
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (чинної на час посвідчення заповіту від 17 липня 2008 року) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторони у судовому засіданні визнали, що станом на 17.07.2008 pоку у населенному пункті Ворзель Київської області не було нотаріуса, а на юриста Ворзельської селищної ради Київської області ОСОБА_16 рішенням виконкому Ворзельської ради було покладено вчинення нотарілаьних дій, в тому числі і посвідчення заповітів.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу.
Отже виходячи із передбаченої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, суд першої інстанції необгрунтовано не узяв до уваги наявність заповіту ОСОБА_10 від 17.07.2008 p., посвідчений юристом Ворзельської селищної ради Київської області ОСОБА_16 на користь позивача ОСОБА_2 і ухвалив рішення про визнання права власності в порядку спадкування за законом, хоча таке спадкування в силу вимог ст. 1223 ЦК України може мати місце лише за відсутності заповіту, визнання його недійсним.
Як видно з копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 №33. його син ОСОБА_2 16.01.2009 р. звернувся із заявою до Ірпінської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с. 189-212).
За таких обставин, є законні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, а висновок суду першої інстанції про виникнення у позивача права на спадкування за законом не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Суд першої інстанції неповно з»ясував обставини щодо обсягу спадкового майна, невірно визначив вид спадкування, та в частині визнання права власності на спадкове майно ухвалив незаконно та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог і визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за заповітом на 5/24 частин спадкового майна.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 червня 2012 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді