Справа № 1-1/13 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/780/219/14 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
Категорія 34 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 лютого 2014 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого експертом з обліку інвентаризації ПрАТ «МТС Україна», раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки, вирішено питання з речовими доказами, цивільний позов задоволено, -
За вироком суду, 16 червня 2005 року біля 3-ї. години ОСОБА_7 керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 за дорученням по вулиці Дачній у напрямку урочища «Межигір'я» в с Нові Петрівці Вишгородського району Київської області у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.9 Правил дорожнього руху.
Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_7 , у порушення вимог п.2.3 Правил, був неуважним, не стежив за дорожньою безпекою, не реагував на її зміни, а також у порушення п.12.1 Правил під час вибору швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним.
Порушення п.п. 2.3., 2.9., 12.1. Правил дорожнього руху призвели до того, що ОСОБА_7 не впорався з керуванням транспортного засобу, з'їхав зі своєї смуги руху на узбіччя та допустив зіткнення автомобіля з електроопором.
У результаті зіткнення пасажири автомобіля ОСОБА_9 , ОСОБА_10 померли на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_11 , отримавши тяжкі тілесні ушкодження, помер у Вишгородській центральній районній лікарні, пасажир - ОСОБА_12 отримав легкі тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної, експертизи №54Д№Ї45-тр від 07.07.2005 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження:
а 3 садна на лобі зліва і в центрі; крововилив в м'які тканими голови зі сторони внутрішньої, поверхні і центрі лобно-тім'яної області, крововилив по перед поверхневої поверхні правого плеча в верхній його третині; закритий осколковий перелом правої, плечової, кістки в середній її третині; садна по хребцевій лінії в проекції 4-го грудного хребта, садна у внутрішнього краю правої лопатки, прямий перелом 9-го ребра справа по передньо-пахвової лінії;
б руйнування печінки; наявність в черевній порожнині 1200 мл. рідини крові і рихлих згортків крові;
в ознаки струсу тіла у вигляді: наявності крововиливу під вісцеральною плеврою по задній поверхні нижніх долей обох легень в районі корнів; крововилив з поверхневими надривами паренхими під фіброзною капсулою правої нирки;
г ознаки крововтрати: невеликі блідо-лілового кольору у вигляді окремих відрізків трупні плями; блідість шкіряних покровів і слизової оболонки шлуночка серця; понижене кров'яне наповнення досліджуваних внутрішніх органів.
Всі перераховані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, що могло мати місце в строк і при обставинах, викладених в постанові, тобто в салоні автомобіля при зіткненні останнього з перешкодою.
Смерть ОСОБА_9 , 1982 року народження, наступила від закритої травми живота з пошкодженням печінки і розвитком внутрішньочеревної кровотечі.
При судово-токсилогічному дослідженню в крові трупа ОСОБА_9 спирти не виявлені.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №53Д №14б-тр від 13.07.2005 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 були виявлені наступні тілесні ушкодження:
а деформація голови у вигляді сплющення в передньо - задньому відділі; забійна рана в центрі лобної області, проникаюча в порожнину черепа; багато уламковий перелом кісток зводу, основи і лицевого черепа; руйнування речовини головного мозку; наявність крові у порожнинах носу і у вушних ходах;
б садно передньої поверхні правого плечового суглобу; рвана-забійна рана правої пахової області і задньої поверхні правого ліктьового суглобу; закритий осколковий перелом на границі середньої і нижньої третини правої плечової кістки; розгинальний перелом в області правого променево - зап”ясткового суглобу; багато численні садни зовнішньо-наружної поверхні правої верхньої кінцівки; садно правої бокової поверхні грудної клітини в проекції 5-8-го ребра; садно на фоні крововиливу, розташованого на внутрішній поверхні лівого плеча і нижньої його третини; перелом грудного кінця правої ключиці; прямі переломи 2,9,10-го ребер справа по задній паховій лінії; руйнування печінки; наявність в черевній порожнині 350 мл. рідини крові і рихлих згортків крові; розрив правого хрестцевоповздовшнього сплетіння; переломи верхньої і нижньої гілки правої донної кістки з переходом ліній переломів на кришку правої вертлюжної впадини;
в ознаки струсу тіла у вигляді: наявності крововиливів під вісцеральною плеврою по задній поверхні обох легень в районі коріння;
г ознаки крововтрати: нерясні блідо-лілового кольору у вигляді окремих відрізків трупні п'ятна; блідість шкіряних покровів і слизових оболонок трупа; полосаті красного кольору крововиливи під внутрішньою оболонкою лівого шлуночка серця; понижене кровонаповнення досліджуваних внутрішніх органів;
д численні дрібні поверхневі рани в області правої, половини обличчя, в правому підборідді та під щелеповій області.
Тілесні ушкодження, відмічені в п.1-д даних висновків, могли виникнути від дії. гострих предметів, можливо від дії. осколків автомобільного скла. Всі інші вищеописані тілесні ушкодження могли виникнути від дії. тупих предметів, що могло мати місце в строк і при обставинах, викладених в постанові, тобто в салоні автомобіля при зіткненні останнього з перешкодою.
Всі перераховані тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_10 , 1983 р.н., наступила від численних переломів кісток черепа з порушенням рідини головного мозку.
При судово - токсилогічному дослідженні крові трупа ОСОБА_10 виявлений етиловий спирт в концентрації. 2,67%о, що при житті може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Згідно висновку судово-медичної. експертизи №55Д№147-тр. від 12.08.2005 при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_11 були виявлені наступні тілесні ушкодження:
а наслідок медичних маніпуляцій: після операційні рани в другому між ребер'ї по правій середньо паховій лінії.; в правій повз доній області з дренажними катетерами; крапкові ранки в правій підключичній області і по передній поверхні правого ліктьового суглобу; післяопераційна рана від верхньопередньої лапаротомії.; 4 післяопераційні рани по передній поверхні правого стегна; змінення шкіри - як наслідок накладання дефібрилятора;
б рани після первинної хірургічної обробки в районі двох променево-зап'ястних суглобів, в волосяному відділі центра лобної кіски; садни на лобі справа, на спинці носа, на правій поверхні обох кісток, по правій передній паховій лінії в проекції 7-го ребра, на границі правої передньо-пахвовій і середньо- ключичній ліній на рівні 8-9го ребер, по зовнішній поверхні правого стегна в нижній його третині, по зовнішній і передній поверхні правого колінного суглобу, по заднє-зовнішній поверхні правого стегна в верхній його третині, на передній поверхні обох гомілок в середній їх третині, по хребтовій лінії на границі грудного і поперекового відділів; крововиливи тильної поверхні обох кісток, по внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині, по заднє зовнішній поверхні правого стегна в верхній та середній його третині;
в велика поза черевна гематома в правій половині черевної порожнини і в області тазу;анастомоз місце зіткнення між непошкодженим відділу тонкого та товстого кишечника з ушиванням розривів брижейки і з крововиливом в останній; багато чисельні ушкодження кісток тазу; прямі переломи 9-11 ребер зліва на границі лопаточної та біля хребтової лінії; наявність в правій плевральній порожнині 80 мл. крові; закритий осколковий перелом правої стегнової кістки на границі верхньої і середньої її третини; відрив внутрішнього мищелка правої стегнової кістки;
г ознаки струсу тіла у вигляді наявності крововиливів без чітких контурів в районі корнів обох легень, під фіброзну капсулу правої нирки і в серповидну в'язку печінки;
д ознаки крововтрати: невеликі блідо-лілового кольору у вигляді окремих відрізків трупні плями; блідість шкіряних покровів в слизових оболонок трупа; полосаті червоного кольору крововиливи під внутрішньою оболонкою лівого шлуночка серця; понижене кровонаповнення досліджуваних внутрішніх органів; недокрів'я судин внутрішніх органів.
Всі описані тілесні пошкодження могли виникнути від дії тупих предметів, що могло мати місце в строк і при обставинах, викладених в постанові, тобто в салоні автомобіля при зіткненні останнього з перешкодою.
Всі перераховані тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя , знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_11 ,1985 року народження, настала від закритої травми живота з відривом тонкого кишечнику, пошкодженням його брижейки, багато чисельними переломами кісток тазу з розвитком тяжкого травматичного шоку.
При судово-токсилогічному дослідженні крові трупа ОСОБА_11 спирти не виявлені.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №117Д від 07.09.2005 ОСОБА_12 , внаслідок ДТП отримав забійну рану слизової поверхні губи, дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Між порушенням правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_7 та наслідками, які наступили, у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , від яких останні померли, ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень є прямий причинний зв'язок.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого у вчинені правопорушення, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості та істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за ч. 3 ст. 286 КК України до 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
В апеляції засуджений та захисник просять вирок суду скасувати та повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд в зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, істотним порушенням вимог КПК.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який свою апеляцію підтримав частково та просив її задовольнити, вирок суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, частково заперечував проти апеляції засудженого та захисника в частині досліджуваних доказів, думку засудженого та його захисника, які свою апеляцію підтримали та просили її задовольнити, вирок суду скасувати та повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд, частково підтримали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає до часткового задоволення, апеляція засудженого та захисника - до задоволення наступних підстав.
У відповідно до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним: 1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо; 3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді; 4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.
Як вбачається з матеріалів справи, доказом у підтвердження вини ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив висновок експерта від 7 вересня 2005 року № 121Д, який, на думку суду, узгоджується з дослідженими доказами, показами потерпілого ОСОБА_12 , протоколом огляду місця події та схеми ДТП, протоколом огляду транспортного засобу.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу та не, що в ухвалі апеляційного суду Київської області від 22.02.2006 року вказано, що даний висновок не може бути визнаний доказом по справі, оскільки він є невмотивованим, та дана експертиза вирішила питання, які не входять до її компетенції.
Крім того, в своїм висновках, як на доказ вини засудженого, суд посилається на висновок комплексної судово-медичної та авто-технічної експертизи від 16 вересня 2005 року, який знаходиться у першому томі а.с.176, але перший том справи по обвинуваченню ОСОБА_7 містить лише 171 аркуш, а висновок експертизи від 16.09.2005 року взагалі відсутній в матеріалах кримінальної справи.
Також, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 11-К/349 від 23.05.2008 року, проведеної на підставі постанови суду від 19.12.2006 року (а.с.245-262 т.2) про призначення комплексної авто-технічної, криміналістичної, трасологічної та судово-медичної експертизи.
Суд першої інстанції, оцінюючи дану експертизу як доказ, не звернув уваги на те, що на виконання постанови суду було проведено комплексну судово-медичну та авто-технічну експертизу, про що свідчить залучення до її проведення лише двох судово-медичних експертів та експерта-автотехніка. При цьому, як в ухвалі апеляційного суду Київської області від 22.02.2006 року так і в постанові Вишгородського районного суду від 19.12.2006 року вказано, що для вирішення питання про особу, яка керувала транспортним засобом, призначається комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза (т.2 а.с.149). Тобто дана експертиза не вирішила поставлені в постанові суду питання. Зазначена апеляційним судом, як обов'язкова при вирішенні даної справи, комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза проведена по справі не була.
Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув.
Окрім того, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності стосовно розміщення учасників події в автомобілі під час ДТП. Так, у вироку суд зазначає, що згідно показань ОСОБА_7 . ОСОБА_13 сів на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_14 сидів позаду за ОСОБА_13 . Оцінюючи дані показання, суд вказує, що саме так по місцю знаходження водія та пасажирів вказує в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 . В той же час, згідно вироку , потерпілий ОСОБА_15 пояснив в суді, що поряд з ОСОБА_7 на передньому пасажирському сидіння сидів ОСОБА_14 , за Пономатерко Оле5сандром сидів ОСОБА_13 (т.3 а.с.129). Таким чином, суд поклав в обґрунтування обвинувачення показання, які суперечать один одному, визнаючи достовірними та правдивими як одні, так і інші.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що показання ОСОБА_15 підтверджують показання ОСОБА_7 , які він давав при допиті в якості обвинуваченого . Хоча зі змісту самого вироку суду вбачається, що показання ОСОБА_16 , які він дав в суді, не лише не підтверджують показання ОСОБА_7 , а й спростовують їх.
Посилання як на доказ вини на показання ОСОБА_7 , які він давав, будучи допитаний в якості обвинуваченого, є передчасними, оскільки в ході судового розгляду справи (а.с.106 т.3) ОСОБА_7 заявив, що дані покази він давав під тиском та погрозами, що змусило його підписати те, що йому надав слідчий ОСОБА_17 . Судом першої інстанції в ході судового розгляду дані обставини перевірені не були.
Крім того, кримінально-процесуальним законом передбачено, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.
Відповідно до вимог ст.332 КПК України вирок суду повинен бути правильним по суті та викладений офіційно-діловим стилем, юридично грамотно, з коротким, точним описом обставин справи і результатів дослідження доказів.
Неохайно та наспіх складений вирок викликає сумнів у його законності та обґрунтованості.
На порушення вказаної норми закону, а також роз'яснень, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку", зміст мотивувальної частини вироку судом викладено непослідовно, із використанням русизмів. Крім того, при складанні вироку допущено численні граматичні та орфографічні помилки.
Колегія суддів вважає, що вирок суду у даній справі постановлений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тому підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, апеляція захисника та засудженого підлягають до задоволення, а апеляція прокурора до часткового задоволення.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, а також перевірити доводи апеляційних скарг та постановити рішення, яке відповідало б вимогам закону.
Що стосується доводів апеляції прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів вважає, що вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді.
Також колегія вважає, що оскільки вирок суду є незаконний і підлягає скасуванню, то обраний судом запобіжний захід щодо ОСОБА_7 підлягає зміні із взяття під варти на підписку про невиїзд, а сам засуджений негайному звільненню з-під варти.
Керуючись ст.ст.365-370, 374, 377 КПК України (1960), колегія суддів,-
Апеляцію захисника та засудженого задовольнити.
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 лютого 2014 року щодо ОСОБА_7 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 змінити - з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши засудженого з під варти з залу суду негайно.