Справа № 523/5610/13-ц
30 травня 2014 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді Гудіної Н.І.
при секретарі Мельніченко Г.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі
справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Установив:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до ОСОБА_2 ( далі - Відповідач), треті особи: Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за наступних обставин.
Довідками Агрофірми СХ ООО «Агрофірми ім. С.М. Кірова» №11 від 26 липня 2012 та №9 від 07 липня 2011 року зазначено, що за Позивачем зареєстровано, а навесні 1964 року остаточно закріплена земельна ділянка для ведення присадибного господарства у розмірі 0,12 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначена земельна ділянка знаходиться у Позивача в постійному користуванні. Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 16 березня 1972 року на домоволодіння АДРЕСА_1, власницею вказаного вище домоволодіння Позивач.
30 серпня 1988 року Позивач подарувала своєму небожу, ОСОБА_4, зазначене домоволодіння, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 5-3161.
ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 22 вересня 2001 року подарував ОСОБА_5 вказаний будинок.
17 вересня 2008 року ОСОБА_5 по договору купівлі-продажу продав цей будинок Відповідачу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №8648.
Також на цій земельній ділянці, яка є у Позивача в постійному користуванні, Відповідач, самочинно, без дозволу Позивача, побудував будинок без жодного дозвільного документа органів державної влади, що підтверджується технічним паспортом від 09 листопада 2012р., складеним КП «ОМБТІ РОН» на садибний (індивідуальний) житловий будинок в АДРЕСА_1, в якому міститься штамп «збудовано самочинно житловий будинок літ. «Ж» та сарай літ. «З».
Згідно технічного паспорту самочинно збудований в 2009 році житловий будинок літ. «Ж» є двоповерховим, має підвал та мансарду, загальна площа якого складає 87 кв.м.
Відповідно до земельно-шнурової книги присадибних ділянок громадян села Крива Балка овочевого Колгоспу ім. Кірова за 1964 рік Позивач, як працівниця овочевого Колгоспу ім. Кірова, записана користувачем земельної ділянки у розмірі 0,12 га по АДРЕСА_1.
На час укладання договору дарування від 30 серпня 1988 року між Позивачем та ОСОБА_4 діяв Земельний кодекс Української РСР, прийнятий 08 липня 1970 року в редакції від 24 грудня 1987 року (далі - ЗК УРСР).
Позивач вважає, що її право користування земельною ділянкою порушено Відповідачем, просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, для чого зобов'язати Відповідача знести самочинно збудований двоповерховий житловий будинок літ. «Ж» (загальною площею 87 кв.м.) та сарай літ. «З» на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги, представник Відповідача позов не визнав в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, дійшов висновку про відмові в задоволенні позову.
Встановлено, що довідками Агрофірми СХ ООО «Агрофірми ім. С.М. Кірова» №11 від 26 липня 2012 та №9 від 07 липня 2011 року зазначено, що за Позивачем зареєстровано, а навесні 1964 року остаточно закріплена земельна ділянка для ведення присадибного господарства у розмірі 0,12 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Зазначена земельна ділянка знаходилася у Позивача в постійному користуванні. Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 16 березня 1972 року на домоволодіння АДРЕСА_1, власницею вказаного вище домоволодіння був Позивач.
Відповідно до земельно-шнурової книги присадибних ділянок громадян села Крива Балка овочевого Колгоспу ім. Кірова за 1964 рік Позивач, як працівниця овочевого Колгоспу ім. Кірова, записана користувачем земельної ділянки у розмірі 0,12 га по АДРЕСА_1 (а.с.7-8)
30 серпня 1988 року Позивач подарувала своєму небожу, ОСОБА_4, зазначене домоволодіння на земельній ділянці площею 0,06 га, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 5-3161 (а.с.6, 216).
У первинному позові Позивач зазначила, що ОСОБА_4 самочинно побудував, без її дозволу двоповерховий будинок без дозвільного документа органів державної влади. (а.с.2).
В уточненому позові Позивач зазначила, що самочинно збудував двоповерховий будинок Відповідач (а.с.149).
ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 22 вересня 2001 року подарував ОСОБА_5 вказаний будинок.
17 вересня 2008 року ОСОБА_5 по договору купівлі-продажу продав цей будинок Відповідачу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №8648 (а.с.77).
За інформацією КП «ОМБТІ РОН» від 13 червня 2013 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами і будівлями під АДРЕСА_1 зареєстровано за Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу (а.с.75-76).
Відповідач побудував будинок без дозвільного документа органів державної влади, що підтверджується технічним паспортом від 09 листопада 2012р., складеним КП «ОМБТІ РОН» на садибний (індивідуальний) житловий будинок в АДРЕСА_1, в якому міститься відмітка «збудовано самочинно». Згідно технічного паспорту самочинно збудований в 2009 році житловий будинок літ. «Ж» є двоповерховим, має підвал та мансарду, загальна площа якого складає 87 кв.м.(а.с.78-82).
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 06 березня 2013 року за № Х-149 надала відповідь на звернення представнику Позивача, що питання знесення збудованого двоповерхового будинку може бути предметом розгляду лише за відсутності право установчих документів на вказаний житловий будинок (а.с.29).
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області листами від 02 листопада 2012 року та 20 грудня 2012 року надавала відповіді по заявам Позивача про направлення запитів щодо забезпечення присутності порушників та отримання від них необхідних документів для вжиття відповідних заходів згідно чинного законодавства, а також зазначила, що виїздом на місце не підтверджено виконання будівельних робіт за вказаною адресою (а.с.50-51).
На час укладання договору дарування від 30 серпня 1988 року між Позивачем та ОСОБА_4 діяв Земельний кодекс Української РСР, прийнятий 08 липня 1970 року в редакції від 24 грудня 1987 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно- шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та в погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.
Частиною 1 цієї ж статті зазначено, що право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею.
Стаття 21 ЗК УРСР передбачає видачу державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею проводиться виконавчими комітетами районних(міських) Рад народних депутатів.
Відповідно до ст. 63 ЗК УРСР кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу. Присадибна земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби. До присадибної ділянки входить вся площа, в тому числі і зайнята будівлями. Присадибна ділянка не може передаватися в користування іншим особам або оброблятися з застосуванням найманої праці. Право колгоспного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельній шнуровій книзі колгоспу.
Відповідно до ст. 64 ЗК УРСР присадибна земельна ділянка надається колгоспному двору за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених); її розміри встановлюються з урахуванням кількості членів двору та їх трудової участі в громадському господарстві колгоспу. При здійсненні компактної забудови сільських населених пунктів колгосп виділяє колгоспникам біля їх житлових будинків присадибні ділянки в меншому розмірі, надаючи їм решту земельної ділянки за межами житлової зони населеного пункту. При цьому загальна земельна площа, виділена в користування колгоспного двору, не повинна перевищувати розміру присадибної ділянки, передбаченого статутом колгоспу. Новоутворювані колгоспні двори, зареєстровані в сільських (селищних) Радах народних депутатів, мають право на одержання присадибних ділянок в порядку і розмірах, визначених статутом колгоспу. Надання присадибних ділянок провадиться за рахунок вільних присадибних земель.
Відповідно до ст. 70 ЗК УРСР набуття права власності на жилий будинок і господарські будівлі, належні до цього колгоспному двору, не дає права на користування присадибною земельною ділянкою в розмірі, яким користувався колгоспний двір. Надання присадибних земельних ділянок членам колгоспу, які набули право власності на жилий будинок і господарські будівлі, провадиться в порядку, визначеному статтями 63, 64 цього Кодексу. Якщо особа, яка набула право власності на жилий будинок і господарські будівлі, не є колгоспником, земельна ділянка їй може бути надана в порядку розмірах, передбачених статтями 77, 78 і 106-1 цього Кодексу.
Статтями 77 та 78 ЗК УРСР регулюються питання надання присадибних земельних ділянок робітникам і службовцям радгоспів та іншим громадянам, які проживають у сільській місцевості та розміри присадибної землекористування робітників, службовців і інших громадян, які проживають сільській місцевості.
Відповідно до ст. 106-1 ЗК УРСР перехід права власності на будівлю, розташовану в сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на будівлю, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 377 ЦК України , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до частини 7 цієї ж статті, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Позивач до суду не надав, а отже і не отримував державного акта на користування землею, як це передбачалось чинним на той час(1988 рік) земельним законодавством. Право на користування землею відповідно до сьогоднішніх вимог Земельного кодексу України Позивач не оформив належним чином (державний акт, договір оренди, тощо) та не надав доказів про сплату земельного податку або орендної плати відповідно до ст..ст.95,96 Земельного кодексу України.
Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, суд вважає, що Позивач не довела суду, що самочинне будівництво здійснено саме Відповідачем, Позивач не заперечував проти визнання права власності на нерухоме майно за Відповідачем на її земельній ділянці, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57,60, 169, 209, 212- 215 ,218 ЦПК України ,ч.ч.1,. 5 ст. 20 ,21,ст. 63 , 64 , 70 77 та 78 ,106-1 ЗК УРСР ,ч. 4 статті 376 ЦК України 377 ЦК України ,120 Земельного кодексу України, суд ,-
Вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Суддя-