Справа № 359/1100/13 Головуючий у І інстанції Величко В.П.
Провадження № 22-ц/780/2730/14 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.
Категорія 23 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Данілова О.М.,
суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,
при секретарі: Франюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що за життя їх батько уклав з ОСОБА_2 договір про надання послуг, згідно якого відповідач, як виконавець зобов'язався надати їхньому батькові як замовнику послуги по розпаюванню землі, за обумовлену суму в 50 тисяч доларів США, про що свідчить розписка. Даний обов'язок відповідач не виконав у зазначений строк, тому з нього на користь позивачів, як спадкоємців померлого, підлягають стягненню кошти, а також проценти з простроченої суми в рівних частинах.
Просили суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ? частину боргу у розмірі 199825 грн., ? частину 3% річних з простроченої суми у розмірі 10692 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ? частину боргу у розмірі 199825 грн., ? частину 3% річних з простроченої суми у розмірі 10692 грн.
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що у ОСОБА_5 наявна заборгованість у розмірі 27600 доларів США, оскільки на протязі 2010-2011 років ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_5 з проханням повернути передані за розпискою від 29 квітня 2009 року грошові кошти, на що отримував запевнення з боку ОСОБА_5, що останній виконає взяті на себе зобов'язання та здійснить розпаювання земельної ділянки на користь ОСОБА_2 з наданням державних актів на право власності в кількості 4-х штук. Однак 30 листопада 2011 року ОСОБА_5 помер не повернувши отримані від ОСОБА_2 грошові кошти і не надавши обумовлених послуг з розпаювання земельної ділянки.
Просив суд, відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 в позові до нього про стягнення заборгованості у розмірі 421034 грн. Задовольнити його зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 боргу в сумі 27600 доларів США, що еквівалентно 220524 грн. та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 12000 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 було задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та задовольнити його зустрічний позов.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 листопада 2011 року помер ОСОБА_5 (а.с. 11), який за життя уклав з ОСОБА_2 договір про надання послуг, згідно з яким Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по розпаюванню землі, а Замовник оплатити вказані послуги у розмірі 50000 доларів США.
Факт надання послуг підтверджується розпискою від 30 квітня 2009 року, написаною власноручно відповідачем, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язався погасити борг у розмірі 50000 доларів США за надані послуги по розпаюванню землі протягом двох років, тобто до 30 квітня 2011 року (а.с. 10, 221).
Факт надання ОСОБА_5 послуг ОСОБА_2 про розпаювання землі підтверджується копіями розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 24.06.2008 року «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність членам селянського (фермерського) господарства «Весна» для ведення фермерського господарства у розмірі середньої частки (паю) на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області» (а.с. 51-95).
Згідно з витягами про реєстрацію у спадковому реєстрі від 11 липня 2012 року №31019309 та №31019336, після смерті ОСОБА_5 - спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтва про право на спадщину на належні їм частки (а.с. 12-15).
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність у ОСОБА_2 грошових коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють його від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, а у зв'язку з прийняттям спадщини позивачами, останні мають право на отримання від відповідача заборгованості за договором про надання послуг та трьох відсотків річних від простроченої суми. Посилання ж відповідача про наявність заборгованості у ОСОБА_5, які обґрунтовували б існування таких обставин, не підтверджені належними доказами в силу ст. 60 ЦПК України.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та порядку, що встановлені договором.
Таким чином, ОСОБА_5 за життя міг отримати від ОСОБА_2 суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.
У зв'язку з прийняттям позивачами спадщини, останні також мають право на отримання від відповідача суми боргу та трьох процентів річних з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ч. 1, 2, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтв про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про задоволення первісного позову.
Окрім цього, є вірним висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення зустрічного позову, оскільки у наданій копії розписки (а.с. 38), а оригінал розписки від 29 квітня 2009 року в обґрунтування зустрічних позовних вимог не надано, не міститься жодних посилань щодо розпаювання земельної ділянки площею 6 га. зі складанням відповідної документації та виготовлення державних актів в кількості 4-х штук на ім'я відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування свого зустрічного позову, а тому висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: