Справа № 359/3151/13ц Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.
Провадження № 22-ц/780/2331/14 Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 50 10.06.2014
Іменем України
10 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі,
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В жовтні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі. Заявлені вимоги мотивував тим, що 20 грудня 2011 року він уклав безстроковий трудовий договір з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, за яким зобов'язувався виконувати роботу водія. 28 лютого 2012 року відповідач видав наказ про його призначення начальником дільниці рибного господарства в селах Мала Березянка та Велика Березянка Таращанського району Київської області, до основних трудових обов'язків позивача входила організація побутових умов, харчування риби та подальше виконання роботи водія. 31 жовтня 2012 року він з власної ініціативи розірвав трудовий договір, оскільки відповідач не виплачував йому заробітну плату. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача із зверненнями щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі та інших компенсаційних виплат, які останній ігнорував, відтак має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі. Також він має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки і вихідну допомогу в зв'язку із розірванням трудового договору через грубе порушення законодавства України про працю. Просив стягнути із відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 29986 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року позов задоволено, стягнуто із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 29986,09 грн. із допущенням негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць, стягнуто із відповідача судові витрати в дохід держави.
Відповідач фізична особа - піприємець ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути на користь позивача 83,69 грн. компенсації за невикористану відпустку, в решті позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20 грудня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, зареєстрований в Рокитнянському районному центрі зайнятості за № 10701100177.
За умовами договору працівник зобов'язаний виконувати роботу водія, ОСОБА_1 зобов'язався оплачувати працю працівника у розмірі не менше мінімальної заробітної плати 1004 грн. на місяць за фактично відпрацьований час. Час виконання робіт установлено з 07:00 до 16:00, обідня перерва - з 12:00 до 13:00, вихідні дні надаються за гнучким графіком, тривалість щорічної оплачуваної відпустки - 24 календарних дні.
20 грудня 2011 року наказом № 21 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вніс зміни до істотних умов праці працівників рибного господарства, встановивши скорочений робочий графік з двома робочими днями за погодженням із сторонами, при цьому заплановано виробити індивідуальні гнучкі графіки роботи працівників, заробітну плату виплачувати за фактично відпрацьований час роботи, внести відповідні зміни до трудових договорів працівників.
Додатковою угодою № 1 про зміни умов трудового договору № 10701100177 від грудня 2011 року викладено п.п. 3 та 4 трудового договору в наступній редакції: «Фізична особа зобов'язується визначити за згодою сторін розмір заробітної плати, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за відпрацьований повний місяць роботи; забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов'язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг; оплачувати працю працівника за фактично відпрацьований час роботи у погодженому сторонами розмірі, але не менше мінімальної заробітної плати на місяць за відпрацьований повний місяць роботи. Працівнику на період з 22 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року встановлюються два робочі дні в місяць тривалістю по 8 годин з 8:00 годин до 17:00 годин. Під час робочого дня працівнику надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю одна година з 12:00 год. по 13:00 год. Фізична особа додатково розробляє та погоджує з працівником індивідуальний гнучкий графік роботи».
Згідно індивідуального гнучкого графіку роботи працівника ОСОБА_2, який є додатком до наказу № 21 від 20 грудня 2011 року, робочі дні ОСОБА_2 встановлені в 2012 році: січень - 10 та 28, лютий - 07 та 24, березень - 01 та 30, квітень - 04 та 26, травень - 03 та 24, червень - 14 та 26, липень - 18 та 31, серпень - 02 та 29, вересень - 03 та 17, жовтень - 04 та 26, листопад - 02 та 17, грудень - 25 та 28.
Наказом ПП ОСОБА_1 від 28 лютого 2012 року ОСОБА_2 призначено начальником ділянки рибного господарства в селах М.Березянка і Велика Березянка, з усіма повноваженнями, матеріальні цінності прийняв за актом № 1 від 28 лютого 2012 року.
Згідно платіжних відомостей про видачу заробітної плати, ОСОБА_2 отримував заробітну плату в такому розмірі: грудень 2011 року - 87,98 грн., січень 2012 року - 103,44 грн., лютий 2012 року - 98,51 грн., березень 2012 року - 98,51 грн., квітень 2012 року - 105,46 грн., травень 2012 року - 105,46 грн., червень 2012 року - 111,01 грн., липень 2012 року - 143,81 грн., серпень 2012 року - 96,57 грн., вересень 2012 року - 106,22 грн., жовтень 2012 року - 93,72 грн.
Згідно індивідуальної відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 сплачував страхові внески, декларуючи повну кількість днів стажу в місяці (30 або 31 день відповідно) та вказуючи суму заробітку для нарахування пенсії: грудень 2011 року - 1004 грн., січень 2012 року - 107,30 грн., лютий 2012 року - 102,19 грн., березень 2012 року - 102,19 грн., квітень 2012 року - 109,40 грн., травень 2012 року - 109,40 грн., червень 2012 року - 115,16 грн., липень 2012 року -149,18 грн., серпень 2012 року - 100,18 грн., вересень 2012 року - 110,20 грн., жовтень 2012 року - 173,02 грн.
31 жовтня 2012 року трудовий договір розірвано сторонами за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України та цього з дня знято з реєстрації.
20 грудня 2012 року на адресу ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, щоб він з'явився в смт. Рокитне по вул. Вокзальна № 200 до ПП «Олвіс» для отримання розрахункових і відпускних коштів.
Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Задовольняючи позов в частині стягнення із відповідача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, суд першої інстанції виходив із того, що трудовий договір було розірвано за ініціативою ОСОБА_2, оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виплачував останньому заробітну плату з початку працевлаштування.
Вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим.
Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_2, його звільнено 31 жовтня 2012 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). При цьому в трудовій книжці та трудовому договорі не зазначено, що ініціатива працівника обумовлена невиконанням власника законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, що є окремою підставою для розірвання трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Також колегія суддів враховує, що у поясненні, наданому позивачем Білоцерківській об'єднаній державній податковій адміністрації Київської області 07 грудня 2012 року на запитання працівника податкової інспекції, за яких обставин розірвано трудовий договір, позивач послався на стан здоров'я.
Разом із тим звільнення за власним бажанням саме по собі не передбачає виплати тримісячної допомоги працівникові.
Отже, дані висновки не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, і зроблені виключно зі слів позивача, про що зазначено і в рішенні, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач на момент розірвання трудового договору не виплатив позивачу заробітну плату, заборговану за одинадцять місяців роботи останнього, а саме 11929 грн.
Згідно наданим довідкам, відповідачу у відповідності до відпрацьованого часу було виплачено заробітну плату та сплачено податок з доходів фізичних осіб та утримання до Пенсійного фонду України.
Колегія суддів приймає до уваги табелі обліку використання робочого часу, за якими позивач працював два дні на місяць, та відомості на отримання заробітної плати з підписами позивача. При цьому підписи про отримання заробітної плати позивачем не оспорені.
Колегія суддів враховує, що протягом всього періоду роботи у відповідача позивач отримував заробітну плату і не заперечував проти її отримання у такому розмірі, не порушував питання про надання роботи протягом повного місяця та виплати заробітної плати в розмірі мінімальної, тобто позивач весь час роботи погоджувався на зазначені умови праці та її оплати, а питання щодо заробітної плати у нього виникло лише після звільнення з роботи.
Колегія суддів приймає до уваги, що територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області повідомлено ОСОБА_2, що в листі № 74/02-08 від 12 грудня 2012 року, направленого на його адресу, відносно розгляду скарги ОСОБА_2 на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, помилково було вказано, що ОСОБА_2 відпрацьовував у вказаного підприємця по 16 годин в тиждень. Фактично ОСОБА_2 відпрацьовував по 16 годин в місяць, що підтверджується табелями обліку робочого часу, які надано для перевірки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1
Також враховується, що 04 березня 2013 року постановою в.о. заступника начальника СВ Рокитнянського РВ ГУ МВС України закрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_2 про грубе порушення законодавства про працю за ч. 1 ст. 172 КК України в зв'язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки грубого порушення законодавства про працю свого працівника.
Таким чином суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення із відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 11929 грн., нарахувавши позивачу заборгованість по заробітній платі із врахуванням мінімальної заробітної плати та повних відпрацьованих позивачем місяців.
Оскільки відповідачем правильно і в повному обсязі здійснено нарахування і виплату заробітної плати позивачу, у суду першої інстанції не було підстав застосовувати ст. 117 КЗпП України та стягувати із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Також, оскільки відповідач ОСОБА_1 неодноразово звертався до позивача з листами - повідомленнями про необхідність виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку, а позивач надсилав йому листи про те, що він не має можливості з'явитися до нього за розрахунком, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не отримав розрахунок по заробітній платі з власної вини, а тому підстави для застосування до відповідача санкції, встановлений ст. 117 КЗпП України, відсутні.
Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 11929 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не ґрунтується на доказах, суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову про компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до п. 6 трудового договору, тривалість щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_2 та час її надання становить 24 календарних дні.
Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, виходячи із розміру заробітної плати позивача, тривалості відпустки становить: (грудень 2011 року 87,98 грн. + січень 2012 року 103,44 грн. + лютий 2012 року 98,51 грн. + березень 2012 року 98,51 грн. + квітень 2012 року 105,46 грн. + травень 2012 року 105,46 грн. + червень 2012 року 143,81 грн. + липень 2012 року 111,01 грн. + серпень 2012 року 96,57 грн. + вересень 2012 року 106,22 грн. + жовтень 2012 року 93,72 грн.) /30 днів * 24 дні (основна відпустка) = 83,69 грн.
Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 83,69 грн.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно встановлено розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки позивача в розмірі 864 грн., а тому в даній частині рішення суду також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі (компенсації за невикористану відпустку) в розмірі 83,69 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює розподіл судових витрат та оскільки позивача звільнено від їх сплати, стягує із відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 243,6 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 83,69 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 243,6 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Кашперська Т.Ц.
Судді : Фінагєєв В.О.
Яворський М.А.