Справа № 373/151/14 Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3393/14 Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 56 10.06.2014
Іменем України
10 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
У січні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що є сусідкою відповідача, який останні три роки поширює про неї неправдиву та образливу інформацію. Зокрема 06 липня 2013 року в присутності її сусідів та рідних безпідставно почав ображати її, використовуючи висловлювання в її сторону такого змісту: «Ах ти проститутка, відьма погана, мавра, скотина», в результаті чого їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 2000 грн., виходячи з душевних переживань, яких вона зазнала від зневажливої поведінки відповідача відносно неї. Просила визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь і гідність ОСОБА_2, негативну інформацію, поширену ОСОБА_1 06 липня 2013 року в с. Світанок Переяслав-Хмельницького району шляхом використання висловлювання в її сторону такого змісту: «Ах ти проститутка, відьма погана, мавра, скотина» в присутності інших жителів села, стягнути з ОСОБА_1 на користь її, ОСОБА_2, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року позов задоволено, визнано недостовірною та такою, що ганьбить честь і гідність ОСОБА_2, негативну інформацію, поширену ОСОБА_1 06 липня 2013 року в с. Світанок Переяслав-Хмельницького району шляхом використання висловлювання в її сторону такого змісту: «Ах ти проститутка, відьма погана, мавра, скотина» в присутності інших жителів села; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір.
Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено негативну інформацію, яка не відповідає дійсності, до відома більш ніж однієї особи, ця інформація стосується позивача та завдає шкоди її особистим немайновим правам.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 06 липня 2013 року ОСОБА_1 в с. Світанок Переяслав-Хмельницького району у присутності інших жителів села, а саме ОСОБА_3, її чоловіка, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_2 використовував словосполучення «проститутка», «відьма погана», «мавра», «скотина», навмисно голосно, щоб його висловлювання почули всі присутні.
Як виходить із словника української мови, висловлювання відповідача мають наступні тлумачення: «проститутка» - жінка, яка займається проституцією, продажна, безпринципна, безчесна людина; «відьма» - за народним повір'ям жінка, яка, знаючись з нечистою силою, завдає людям шкоди, чаклунка; про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку; «скотина» - про грубу, жорстоку, підлу людину, уживається як лайливе слово. Слово «мавра» відсутнє в тлумачному словнику, однак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в контексті вживання з іншими словами воно вважається образливим, використаним з метою приниження.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 275, 276 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу ст. 280 ЦК України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв'язку з таким порушенням. Таким чином, підлягає відшкодуванню завдана фізичній особі матеріальна та (або) моральна шкода в результаті порушення будь-якого особистого немайнового права, що перелічені у главі 21 та 22 і перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висловлювання відповідача є образливими, принизливими та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Судом першої інстанції було встановлено факт порушення відповідачем права на повагу до гідності, честі позивача, оскільки висловлювання відповідача мають яскраво виражений негативний характер, принижують честь та гідність позивача з точки принципу людської моралі.
Також судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду приниженням його честі та гідності, мало місце порушення прав позивача, а саме: порушення конституційного права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, яке закріплено в преамбулі Загальної декларації прав людини, гарантоване ст. 28 Конституції України, та ст. ст. 270, 297 ЦК України.
Засобом захисту порушеного особистого немайнового права позивачем обрано визнання образливих та принизливих висловлювань на її адресу, що мали місце 06 липня 2013 року, такими, що принижують її честь та гідність, та відшкодування моральної шкоди.
Оскільки відповідачем використано в адресу позивача образливі, принизливі висловлювання, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що ганьбить честь і гідність ОСОБА_2, негативної інформації, поширеної відповідачем, та стягненням в зв'язку із цим з нього на користь позивача компенсації моральної шкоди.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факту та образ відносно ОСОБА_2 з боку відповідача не було взагалі, оскільки обставини поширення відповідачем негативної інформації підтверджені показаннями свідків та не спростовані відповідачем, а дані доводи апелянта не підтверджені доказами.
Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги, що сума моральної шкоди є занадто значною та завищеною і не доведена доказами.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди 2000 грн., суд правомірно виходив з принципів розумності та справедливості, співмірності із заподіяною шкодою, а також врахував ступінь вини відповідача, який, знаходячись в присутності інших громадян, припустив у своєму зверненні до позивача образливі та принизливі висловлювання; глибину моральних страждань позивача, честь, гідність та ділова репутація якої була принижена, що спричинило моральні страждання.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагєєв В.О.
ОСОБА_7