Справа № 523/2037/14-ц
"12" червня 2014 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Мамренко Г.Г.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 24 в місті Одесі
справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,-
Установив:
Позивач звернувся до суду 27 лютого 2013 року з позовними вимогами до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.
10 квітня 2013 року Суворовським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов задоволено, а ухвалою від 10 жовтня 2013 року апеляційного суду Одеської області рішення залишено без змін, проте 15 січня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення попередніх інстанцій скасовано за касаційною скаргою відповідачки ОСОБА_2
Свої вимоги позивач мотивує тим, що біля 10 років працює в органах МВС України, на даний час займає посаду начальника відділу захисту бюджетних коштів УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області та має звання підполковника міліції, за час своєї служби був неодноразово нагороджений, більшу частину свого життя присвятив захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. При цьому, позивачу стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 неодноразово, а саме, у липні та серпні 2012 року звернулася з заявами на адресу Президента України та Голови Верховної Ради України, в яких, міститься недостовірна інформація, що принижуєь його честь та гідність. У зв,язку з цими заявами, позивач вимушений постійно надавати пояснення та спростовувати дії, які ніколи не здійснював, у осіб, які встигли ознайомитися з даними скаргами, склалося щодо нього негативне ставлення, стосовно встановлення обставин, викладених в заявах ОСОБА_2, проводилися службові та інші перевірки, та в результаті яких було встановлено, що викладені у зверненнях відповідача (в тому числі звинувачення у скоєні злочину) обставини не знайшли свого підтвердження.
У зв'язку з викладеним позивач просить недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_2 у скарзі від 06 липня 2012 року, направлену на адресу Президента України, а саме: „В ночь с 17.03.2010 года на 18.03.2010 года ОСОБА_1 хотел доказать дочери, что это не так, пытался покончить жизнь самоубийством, наглотавшись сильнодействующих таблеток." „29.03.2010 года ОСОБА_1 попросил моего мужа подписать ему доверенность на автомобиль. У частного нотариуса ОСОБА_3, муж не читая текст, так как полностью доверял ОСОБА_1, подписал доверенность. Впоследствии нам стало известно, что в тот период времени нотариус ОСОБА_3 являлась его любовницей, а доверенность была выдана на имя некого ОСОБА_4, с которым муж ранее никогда не был знаком. 15.04.2010 года ОСОБА_1 снял автомобиль с учета. 20.04.2010 года муж и я подали 2 заявления начальнику МРЭО-2 г. Одесса ОСОБА_5, об отмене доверенности и чтобы никакая операция с данным автомобилем не проводилась. Заявления были зарегистрированы у секретаря за входящим номером 712-1820 от 20.04.2010 года. В этот же день мы обратились к нотариусу ОСОБА_3 с заявлением об отмене доверенности, которая на протяжении 5 часов не хотела удостоверять заявление об отмене доверенности, мотивируя это тем, что у нее завис компьютер. Нотариально удостоверенное заявление об отмене доверенности я лично передала начальнику МРЭО-2 г. Одессы ОСОБА_5, который заверял меня, что все операции с автомобилем будут прекращены. Однако, 21 апреля 2010 года ОСОБА_1 автомобиль продал своему сослуживцу ОСОБА_6, а деньги присвоил. На мои неоднократные обращения к начальнику МРЭО-2 г. Одессы ОСОБА_5, с вопросом, на каком основании 21.04.2010 года был продан мой автомобиль, ОСОБА_5 сообщил мне, что есть заявление от моего мужа о разрешении продажи. Вместе с тем мой муж такого заявления не подавал. Указанные обстоятельства свидетельствуют о том, что в результате мошеннических действий и злоупотреблений служебным положением было украдено мое имущество." „Во временное пользование я передала ОСОБА_1 золотую цепь с крестиком, стоимостью 30 000 гривен, которые он мне до настоящего времени не вернул. На мои просьбы вернуть принадлежащее мне имущество либо возместить его стоимость, ОСОБА_1 отвечает нецензурной бранью, оскорбляет и угрожает физической расправой."; „У ОСОБА_1 имеется личный пистолет, который я прошу изъять, во избежание тяжелых последствий, так как он ранее совершил попытку суицида и является неадекватным человеком"; а також інформацію, викладену ОСОБА_2 у скарзі від 05 вересня 2012 року, направлену на адресу Голови Верховної Ради України, а саме: „Меня интересует, в каких законах Украины написано, чтобы сотрудник милиции имел право ограбить своих бывших тещу и тестя, а своего малолетнего сына ОСОБА_7, 2006 года рождения оставить проживать на улице?" визнати недостовірною.
Також, посилаючись на те, що вказаними безпідставними зверненнями відповідача ОСОБА_8 було заподіяно моральної шкоди, позивач просить стягнути зі ОСОБА_2 її відшкодування в сумі 5 000 грн.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутністю, позовні вимоги повністю підтримає, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з,являвся, повідомлялась про час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, 157,160,163,166, з будь-якими заявами не зверталась.
З,ясував обставини справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступні обставини :
Відповідачка ОСОБА_2 в своїй скарзі від 06 липня 2012 року, яка направлена на адресу Президента України вказала серед іншого наступне:
„В ночь с 17.03.2010 года на 18.03.2010 года ОСОБА_1 хотел доказать дочери, что это не так, пытался покончить жизнь самоубийством, наглотавшись сильнодействующих таблеток."; „29.03.2010 года ОСОБА_1 попросил моего мужа подписать ему доверенность на автомобиль. У частног нотариуса ОСОБА_3, муж не читая текст, так как полностью доверял ОСОБА_1, подписа доверенность. Впоследствии нам стало известно, что в тот период времени нотариус ОСОБА_3 являлась ег любовницей, а доверенность была выдана на имя некого ОСОБА_4, с которым муж ранее никогда не бьіі знаком. 15.04.2010 года ОСОБА_1 снял автомобиль с учета. 20.04.2010 года муж и я подали 2 заявления начальника МРЭО-2 г. Одесса ОСОБА_5, об отмене доверенности и чтобы никакая операция с данным автомобилем н^ проводилась. Заявления были зарегистрированы у секретаря за входящим номером 712-1820 от 20.04.2010 года, этот же день мы обратились к нотариусу ОСОБА_3 с заявлением об отмене доверенности, которая н^ протяжении 5 часов не хотела удостоверять заявление об отмене доверенности, мотивируя это тем, что у нее завис компьютер. Нотариально удостоверенное заявление об отмене доверенности я лично передала начальнику МРЭО-2 г! Одессы ОСОБА_10, который заверял меня, что все операции с автомобилем будут прекращены. Однако, 21 апреля 2010 года ОСОБА_1 автомобиль продал своему сослуживцу ОСОБА_6, а деньги присвоил. На мои неоднократные обращения к начальнику МРЭО-2 г. Одессы ОСОБА_5, с вопросом, на каком основании 21.04.20К года был продан мой автомобиль, ОСОБА_5 сообщил мне, что есть заявление от моего мужа о разрешении продажи. Вместе с тем мой муж такого заявления не подавал. Указанные обстоятельства свидетельствуют о том, что в| результате мошеннических действий и злоупотреблений служебным положением было украдено мое имущество."
„Во временное пользование я передала ОСОБА_1 золотую цепь с крестиком, стоимостью 30 000 гривен, которые он мне до настоящего времени не вернул. На мои просьбы вернуть принадлежащее мне имущество либо возместить его стоимость, ОСОБА_1 отвечает нецензурной бранью, оскорбляет и угрожает физической расправой.";
„У ОСОБА_1 имеется личный пистолет, который я прошу изъять, во избежание тяжелых последствий, так как он ранее совершил попытку суицида и является неадекватным человеком" (л.с. 6-10).
Крім цього, відповідачка ОСОБА_2 звернулась 05 вересня 2012 року зі скаргою на адресу Голови Верховної Ради України, де серед іншого вказала: „Меня интересует, в каких законах Украины написано, чтобы сотрудник милиции имел право ограбить своих бывших тещу и тестя, а свого малолетнего сына ОСОБА_7, 2006 года рождения оставить проживать на улице?" ( л.с. 11).
На дані скарги, заступник прокурора Одеської області листом від 21 серпня 2012 року за № 04/2/1-6711-12, відповідачку ОСОБА_2 було повідомлено про те, що ГУ МВС України в Одеській області та УВБ в Одеській області ДВБ МВС України за скаргами аналогічного змісту неодноразово проводилися ретельні перевірки. Під час перевірок, незаконних дій ОСОБА_8 під час продажу автомобілю, який належить чоловіку ОСОБА_2 не виявлено. Також не знайшли свого об'єктивного підтвердження факт незаконного використання ОСОБА_8 зброї та припущень відповідача щодо можливих корупційних дій останнього. З метою перевірки доводів щодо невідповідного психологічного стану ОСОБА_8, під час службового розслідування працівниками відділу психологічного забезпечення УКЗ ГУМВСВ України в Одеській області перевірено його індивідуально-психологічні особливості. Під час перевірки вказаний факт свого підтвердження не знайшов л.с. 14.
Даним листом відповідачці також роз'яснено право звернутися з відповідними цивільними позовами до суду, так як більшість викладених у скаргах фактів стосуються матеріальних претензій, які виникли під час перебування ОСОБА_8 у шлюбі з донькою відповідача ОСОБА_11
Листом від 20.09.2012р. начальник головного управління МВС України в Одеській області повідомив ДВБ МВС України про те, що в ході проведення службових розслідувань відомості щодо протиправних дій позивача - начальника відділу протидії злочинам у бюджетній сфері УДСБЕЗ ГУ УМВС України в Одеській області, що міститься в аналогічних неодноразових зверненнях ОСОБА_2, свого підтвердження не знайшли л.с.13 .
Старший прокурор відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Одеської області листом від 29.10.2012р. за № 19р-12 надіслав звернення ОСОБА_2 до ГУМВС України в Одеській області для розгляду по суті. (а.с. 12).
Норми статті 28 Конституції України встановлюють, що кожен має право на повагу до його гідності.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу думки і слова, межею якої є право іншої особи на повагу до її гідності та честі.
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність і честь фізичної особи є недоторканою.
Згідно вимог ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Відповідно до норм статті .277 ЦК України фізична особа, особисті майнові права якої порушені внаслідок поширень про неї та (або) членів її родини недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї недостовірної інформації.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо).
Об'єктивною стороною складу даного цивільного правопорушення є одночасно наявність двох складових елементів - недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).
Відповідно до ст. 297 ЦК України фізична особа вправі звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності.
Частина 3 ст. 277 ЦК України встановлює презумпцію недостовірності негативної інформації - негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка їх поширила, не доведе протилежного. Тобто будь-яка негативна інформація про особу повинна вважатися судом недостовірною, якщо поширювач інформації не доведе, що ця негативна інформація відповідає дійсності.
Відповідно до п.І9 своєї Постанови Пленум ВСУ від 27 лютого 2009 року за № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно п. 16 зазначеної Постанови ПВСУ від 27.02.2009р. № 1 передбачено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Проте суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.
З урахуванням встановлених обставин, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку, що направлення заяв на адресу Голів Верховної Ради України, Президента України, є поширенням негативної інформації, яка не є оціночним судженням, оскільки до компетенції даних органів не входить повноваження перевіряти правомірність або неправомірність поведінки певної фізичної особи, а тому є предметом розгляду судом та є підставою для судового захисту порушеного права.
Таким чином, вимоги позивача про спростування недостовірної інформації є обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивач зазнав витрати не матеріального характеру, які виражаються в душевних стражданнях, порушенням звичного укладу життя, вимушеністю доводити свою безвинність та негативному ставленні до позивача осіб, на яких була розповсюджена негативна інформація, приниженням ділової репутації тощо.
На підставі статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу страждань, немайнових втрат, яких зазнав позивач, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у порядку компенсації моральних страждань з ОСОБА_2 на користь позивача має бути стягнуто 1 100 грн. відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Керуючись статтями 3,4, 10, 11,14, 57, 60, 61, 77,169, 88,209, 212-215,218, 222, 293,294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_2 у скарзі від 06 липня 2012 року, направлену на адресу Президента України, а саме:
„В ночь с 17.03.2010 года на 18.03.2010 года ОСОБА_1 хотел доказать дочери, что это не так, пытался покончить жизнь самоубийством, наглотавшись сильнодействующих таблеток.";
„29.03.2010 года ОСОБА_1 попросил моего мужа подписать ему доверенность на автомобиль. У частного нотариуса ОСОБА_3, муж не читая текст, так как полностью доверял ОСОБА_1, подписал доверенность. Впоследствии нам стало известно, что в тот период времени нотариус ОСОБА_3 являлась его любовницей, а доверенность была выдана на имя некого ОСОБА_4, с которым муж ранее никогда не был знаком. 15.04.2010 года ОСОБА_1 снял автомобиль с учета. 20.04.2010 года муж и я подали 2 заявления начальнику МРЭО-2 г. Одесса ОСОБА_5, об отмене доверенности и чтобы никакая операция с данным автомобилем не проводилась. Заявления были зарегистрированы у секретаря за входящим номером 712-1820 от 20.04.2010 года. В этот же день мы обратились к нотариусу ОСОБА_3 с заявлением об отмене доверенности, которая на протяжении 5 часов не хотела удостоверять заявление об отмене доверенности, мотивируя это тем, что у нее завис компьютер. Нотариально удостоверенное заявление об отмене доверенности я лично передала начальнику МРЭО-2 г. Одессы ОСОБА_5, который заверял меня, что все операции с автомобилем будут прекращены. Однако, 21 апреля 2010 года ОСОБА_1 автомобиль продал своему сослуживцу ОСОБА_6, а деньги присвоил. На мои неоднократные обращения к начальнику МРЭО-2 г. Одессы ОСОБА_5, с вопросом, на каком основании 21.04.2010 года был продан МОЙ автомобиль, ОСОБА_5 сообщил мне, ЧТО есть заявление, от моего мужа о разрешении продажи. Вместе с тем мой муж такого заявления не подавал.Указанніе обстоятельства свидетельствуют о том, что в результате мошеннических действий и злоупотреблений служебным положением было украдено мое имущество»
„Во временное пользование я передала ОСОБА_1 золотую цепь с крестиком, стоимостью 30 000 гривень , которые он мне до настоящего времени не вернул. На мои просьбы вернуть принадлежащее мне имущество либо возместить его стоимость, ОСОБА_1 отвечает нецензурной бранью, оскорбляет и угрожает физической расправой."
„У ОСОБА_1 имеется личный пистолет, который я прошу изъять, во избежание тяжелых последствий, так как он ранее совершил попытку суицида и является неадекватным человеком".
Визнати недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_2 у скарзі від 05 вересня 2012 року, направлену на адресу Голови Верховної Ради України, а саме: „Меня интересует, в каких законах Украины написано, чтобы сотрудник милиции имел право ограбить своих бывших тещу и тестя, а свого малолетнего сына ОСОБА_7, 2006 года рождения оставить проживать на улице?".
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 1 100 грн., понесені судові витрати в сумі 114,70 грн.
Інші позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя