Справа № 380/2136/13 Головуючий у І інстанції Лісовенко П.І.
Провадження № 22-ц/780/2628/14 Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 26 10.06.2014
Іменем України
10 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
У грудні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 02 листопада 2006 року ОСОБА_1 02 листопада 2006 року отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 09 вересня 2013 року має наступну заборгованість: 4954,73 грн. заборгованості за кредитом, 19150,19 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, штраф 1705,25 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 25810,17 грн. за кредитним договором б/н від 02 листопада 2006 року.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, просив скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що 02 листопада 2006 року між сторонами укладений договір про надання кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, заяву про продовження та видачу нової картки відповідач не подавав, картку з новим строком дії не отримував; позивач звернувся до суду із даним позовом зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Вказані висновки відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір 02 листопада 2006 року.
Згідно заяви ОСОБА_1 на видачу кредитної картки від 02 листопада 2006 року, останньому було видано кредитну картку з кредитним лімітом 5000 грн. з терміном дії картки до травня 2008 року.
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг визначено термін дії договору - 12 місяців, якщо протягом цього остроку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про зупинення дії договору, він автоматично пролонгується на цей же строк.
Відповідно до п.п. 3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії.
Відповідно до п.п. 3.1.5 Умов та правил надання банківських послуг, замовлені клієнтом картки, в тому числі продовжені з новим строком дії (корпоративні, особисті платіжні), але не отримані, зберігаються в банку для видачі клієнту 6 місяців.
За заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу, 05 червня 2008 року Тетіївським районним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 4954,73 грн. за кредитним договором від 02 листопада 2006 року, а також заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3289,45 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності і відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову на підставі ст. ст. 256, 257 ЦК України (а. с. 52).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.
Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному осбязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH), та що дія картки закінчилася у травні 2008 року (а. с. 13 - 14).
Оскільки позивач із позовом до суду звернувся в листопаді 2013 року, тобто після спливу трирічного строку виконання зобов'язання (до травня 2011 року), строк позовної давності після отримання судового наказу від 05 червня 2008 року не переривався, відповідач подав суду заяву про застосування спливу позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано на передбачених законом підставах ухвалив рішення про відмову в позові за спливом позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання і автоматично лонгується на такий же термін, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов (пунктів) договору, тому строк позовної давності позивачем не пропущено, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Посилання позивача на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було надано належну оцінку доказам по справі, не застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін, допущено порушення норм матеріального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є підставою для його скасування, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи та законі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагєєв В.О.
Яворський М.А.