Провадження № 22-ц/774/5441/14 Справа № 201/4842/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С. С. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 5
10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
10 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Шаботинець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року, -
11 квітня 2014 року позивачка звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалась на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Між позивачкою та відповідачкою було досягнуто згоди щодо будівництва приміщень горища, що розташовані над квартирами АДРЕСА_1 з подальшим оформленням права власності. Позивачка виконала зі свого боку умови договору та за власні кошти здійснила будівництво приміщень горища III, IV, розташованих над квартирою АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_6, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату Серія АР №005065, виданого 16.11.2012 р., було виготовлено технічний паспорт на горище в будинку АДРЕСА_1 (літ. А-2), згідно якого, горище має загальну площу приміщень 165,3 кв.м та складається з приміщень: ІІІ - сходи, загальною площею 8,6 кв.м ( допоміжна площа 8,6 кв.м); IV-приміщення, загальною площею 118,1 кв.м ( допоміжна площа 118,1 кв.м); V- приміщення, загальною площею 38,6 кв.м (допоміжна площа 38,6 кв.м). Площа горища, яке знаходиться над квартирою, що належить позивачці на праві власності становить 126,7 кв.м. ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури» було надано висновок від 01.11.2013 р. (ліцензія АВ №555569, строк дії з 05.10.2010 р. по 05.10.2015 р.) відповідно до якого з урахуванням надбудови приміщень горища, розташованого в будинку АДРЕСА_1, основа та фундамент забезпечують нормальні умови експлуатації будівлі, несучі стіни та міжповерхові перекриття також забезпечують нормальні умови експлуатації будівлі. Таким чином, добудова горища не завдає негативного впливу на експлуатацію будівлі. Позивачка просила задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право власності на приміщення горища номер: ІІІ - сходи, загальною площею 8,6 кв.м (допоміжна площа 8,6 кв.м); IV- приміщення, загальною площею 118,1 кв.м (допоміжна площа 118,1 кв.м), що розташовані над квартирою АДРЕСА_1 ( літ. А-2), та мають загальну площу приміщень 126,7 кв.м (загальна площа всього по горищу становить 165,3 кв.м).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності - задоволені в повному обсязі.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на приміщення горища номер: III- сходи, загальною площею 8,6 кв.м (допоміжна площа 8,6 кв.м); IV- приміщення, загальною площею 118,1кв.м (допоміжна площа 118,1кв.м), що розташовані над квартирою №4 в будинку АДРЕСА_1 (літ. А-2) та мають загальну площу приміщень 126,7кв.м. (загальна площа всього по горищу становить 165,3 кв.м). (а.с.43-44).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с. 57-60).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.09.1996 р., посвідченим приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за № 5835 (а.с.7-9). 05.02.2014 р. Згідно технічного паспорту на горище в будинку АДРЕСА_1 (літ. А-2), виготовленого ФОП ОСОБА_6, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату Серія АР № 005065, виданого 16.11.2012 р. (а.с.16, 17), горище має загальну площу приміщень 165,3 кв.м та складається з приміщень номер: III- сходи, загальною площею 8,6 кв.м (допоміжна площа 8,6 кв.м); IV- приміщення, загальною площею 118,1 кв.м (допоміжна площа 118,1 кв.м); V- приміщення, загальною площею 38,6 кв.м (допоміжна площа 38,6 кв.м) ( а.с.12-15). Площа приміщень III, IV горища має загальну площу 126,7 кв.м. та відповідає частці позивачки у спільній сумісній власності на горище власників квартир зазначеного будинку з урахуванням відмови від своїх часток ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивачки, ці приміщення більшою частиною знаходяться над належною позивачці квартирою. Площа приміщення V має площу 38,6 кв.м., відповідає частці ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на горище та знаходиться над її квартирою. 01.11.2013 р. ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури», було надано висновок, відповідно до якого, з урахуванням надбудови горища, розташованого в будинку АДРЕСА_1, основа та фундамент забезпечують нормальні умови експлуатації будівлі, несучі стіни та міжповерхові перекриття також забезпечують нормальні умови експлуатації будівлі. Таким чином, добудова горища не завдає негативного впливу на експлуатацію будівлі (а.с.20-21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що з урахуванням технічного висновку за результатами обстеження будівельних конструкцій горища, та на підставі ст.8 ЦК України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єкта полягає у визначені готовності об'єкта закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідних для прийняття в експлуатацію. З огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 введена в експлуатацію, а готовність приміщень горища, загальною площею 165,3 кв.м. у м. Дніпропетровську визначена у висновку виготовленому ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури» від 01.11.2013 р. (ліцензія АВ № 555569, строк дії з 05.10.2010 р. по 05.10.2015 р.), то прийняття в експлуатацію, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації додатково не потребується. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Площа приміщень III, IV горища має загальну площу 126,7 кв.м. і відповідає частці позивачки у спільній сумісній власності на горище власників квартир зазначеного будинку з урахуванням відмови від своїх часток ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивачки, ці приміщення більшою частиною знаходяться над належною позивачці квартирою.
При цьому суд посилався на ч. 1 ст. 15 ЦК України, згідно якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до 2 ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. по справі № 1-2/2004 (№4-рп/2004) у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) вирішено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Відповідно до п.2 вищевказаного рішення Конституційного Суду України, воно є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Частиною 1 ст. 392 ЦК України в тому числі встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може, оскільки до таких висновків суд 1-ої інстанції дійшов на підставі неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За положенням ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації подлягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два та більш наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв, тощо) цього фонду. Допоміжне приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартири, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такій спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.
Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.
Згідно ч.2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Проте, такий правочин між усіма співвласниками житлового будинку та позивачкою щодо відчуження горища не укладався.
В матеріалах справи є лише письмові згоди окремих власників квартир під № № 2, 6 на відмову права на допоміжне приміщення загальної частини багатоквартирного будинку щодо визнання права власності за ОСОБА_2, на приміщення № ІІІ,ІV горища, та за ОСОБА_3 приміщення № V, які засвідчені Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, що суперечать вищевказаній нормі матеріального права (а.с.22,23).
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які відомості щодо балансоутримувача будинку АДРЕСА_1, про кількість квартир у зазначеному будинку, та перелік усіх власників квартир, які повинні були бути залученні до участі у справі, оскільки вирішувалося питання про їх власність співвласниками якої вони є поряд з залученими учасниками процесу.
Також, колегія суддів звертає увагу, що справа була розглянута без залучення до участі у справі відповідного органу територіальної громади на балансі якого перебуває будинок АДРЕСА_1, оскільки згідно вищевказаного висновку (а.с. 20-21) фактично було здійснено самовільну добудову третього поверху над двоповерховим будинком, на яку й було визнано право власності за позивачкою без дотримання встановленого законом порядку, та в порушення ч.2 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Однак судом помилково зазначено, що на вищевказані приміщення можливо визнати право власності без прийняття до експлуатації.
Окрім того, відповідно до ст.19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласника багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.
Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
Судом 1-ої інстанції вказані норми права до уваги не приймалися і не встановлювалося чи відноситься приміщення горища до неподільного або загального майна співвласників будинку й хто входить до кола співвласників, чи є горище добудованим третім поверхом, про що зазначено у висновку, хто його будував і чи мався відповідний проект та дозвіл, що має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).
Звертаючись до суду позивачі за власним розсудом обирають спосіб захисту.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
ОСОБА_2 як власниця квартири, заявила вимоги про визнання права власності на приміщення горища номер: ІІІ - сходи, загальною площею 8,6 кв.м (допоміжна площа 8,6 кв.м); IV- приміщення, загальною площею 118,1 кв.м (допоміжна площа 118,1 кв.м), що розташовані над квартирою АДРЕСА_1 ( літ. А-2), та мають загальну площу приміщень 126,7 кв.м (загальна площа всього по горищу становить 165,3 кв.м) на підставі ст.392 ЦК України, яке на праві спільної сумісної власності належить власникам приватизованих у будинку квартир, і саме ці вимоги вирішив суд.
Колегія суддів вважає, що обравши такий спосіб захисту, позивачка, в силу ст.10 ЦПК України не довела, що її права, свободи чи інтереси будь-ким порушуються, не визнаються або оспорюються, тобто не довела як правову, так і фактичну підставу вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час вирішення справи суд 1-ої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, не визначився з колом відповідачів, не правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому ухвалене у справі рішення про задоволення позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: