26 травня 2014 року Справа № 9104/130431/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області про визнання дії протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії,-
ОСОБА_1 14.04.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області в якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати останнього перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 15.10.2010 року по день ухвалення рішення, з урахуванням сум, виплачених у ці періоди.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 15.10.2010 року по 14.04.2011 року державну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які обчислюються відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум, в решті позову відмовлено, постанову допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою встановлюється у вигляді державної та додаткової за шкоду заподіяну здоров'ю. Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір державної пенсії для позивача не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а у відповідності до ч. 1 ст. 50 вище згаданого закону, щомісячна додаткова пенсія має дорівнювати 75% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Питання визначення мінімальної пенсії за віком потребує законодавчого врегулювання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом. Перешкодою для застосування даної норми є положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки позивач отримує пенсію не за Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по відношенню до нього, не можуть бути застосовані положення, що визначають тотожність розміру мінімальної пенсії за віком із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також апелянт зазначає, що відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293, яка у п.2 передбачає, що мінімальний розмір пенсії, для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи становить 467 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530 у п. 6 зазначено, що мінімальний розмір пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності становить 965 грн.
Виходячи із вище наведенего просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є інвалідом ІІ групи.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам віднесеним до категорії 1, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи призначається державна пенсія по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір мінімальної пенсії має визначатися виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» І цей розмір визначений абз. 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки вказаний розмір визначений законом, відповідач не вправі був керуватися для його визначення нормативно-правовими актами з меншою, ніж закон, юридичною силою, зокрема, постановами Кабінету Міністрів. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування абзацу першого частини першої цієї ж статті для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законом не встановлено іншого, ніж у вказаному абзаці, способу такого обрахування.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком, а отже, розмір належної позивачу до виплати основної та додаткової пенсії ніяким чином не міг і не може визначатися нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а лише законом.
Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку розміру пенсії, діяв неправомірно і порушив право позивача на отримання пенсії та додаткової пенсії у належному розмірі. Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу основної державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Однак задовольняючи позовні вимоги за період з 15.10.2010 року по 14.04.2011 року суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач просив задовольнити позовні вимоги по день ухвалення рішення, а відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю слід задовольнити за період з 15.10.2010 року по 13.05.2011 року (день постановлення рішення судом першої інстанції).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити, бо судом по суті правильно вирішено справу, однак порушено норми процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області задовольнити частково. Змінити постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2011 року у справі № 2а-4426/11, виклавши її резолютивну частину в такій редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15 жовтня 2010 року по 13 травня 2011 року врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин