26 травня 2014 року Справа № 9104/57484/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії,-
ОСОБА_1 21.10.2010 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області в якому просив визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати останнього провести перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в Законі про державний бюджет України на відповідний рік у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року 30.09.2010 року і виплатити різницю між перерахованою і отриманими сумами пенсій.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2010 року адміністративний позов за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.04.2010 року - залишено без розгляду.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2010 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено, визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області протиправними, зобов'язано відповідача провести перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у законі про державний бюджет України на відповідний рік за період з 22.04.2010 року по 30.09.2010 року і виплатити різницю між перерахованою і отриманими ними сумами пенсій.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою встановлюється у вигляді державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір державної пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій, а відповідно до ч. 1 ст. 50 вищенаведеного закону, щомісячна додаткова пенсія має дорівнювати 75% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Питання визначення мінімальної пенсії за віком потребує законодавчого врегулювання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом. Перешкодою для застосування даної норми є положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки позивач отримує пенсію не за Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по відношенню до нього, не можуть бути застосовані положення, що визначають тотожність розміру мінімальної пенсії за віком із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також апелянт зазначає, що відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293, яка у п.2 передбачає, що мінімальний розмір пенсії, для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи становить 467 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530 у п. 6 зазначено, що мінімальний розмір пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності становить 965 грн.
Виходячи із вище наведенего просить скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить до 1 категорії осіб, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом ІІ групи.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ст.49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач обчислював пенсію позивачу, виходячи з розмірів, встановлених підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а після визнання цих змін такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, - згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам II групи, призначається державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того судом першої інстанції правильно враховано, що положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законом не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тим більше, що пенсія позивачу призначалися не лише на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а й на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу основної державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і цей перерахунок має бути здійснений за період з 22.04.2010 року по 30.09.2010 року з врахуванням виплачених сум.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2010 року у справі № 2а-945/10 - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин