"10" червня 2014 р.Справа № 921/325/14-г/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС", вул. Коновальця, 27, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область (поштова адреса: м. Львів, а/с 10794, вул. Б.Хмельницького , 212, корп. 3, кімн. 31)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля", бульвар Слави, буд.45, м. Дніпропетровськ.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця", вул. С.Будного, 2, м. Тернопіль
про, з урахуванням зменшених позовних вимог, cтягнення штрафних санкцій в сумі 124 430,00 грн.
За участю представників від:
позивача: Сікиринський Ю.О., довіреність від 24.04.2014 р.;
відповідача: Інак В.О., довіреність № 01 від 08.05.2014 р.;
третьої особи: не з'явився.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" про, з урахуванням зменшених позовних вимог, стягнення штрафних санкцій в сумі 124 430,00 грн., які і є предметом розгляду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, щодо вчасної доставки вантажу у пункт призначення, згідно із транспортним замовленням №03.02.2013 від 03.09.2013 р., що є підставою для нарахування штрафних санкцій в сумі 124 430,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.04.2014 р., який відкладався до 12.05.2014 р., до 26.05.2014 р., а також до 10.06.2014р.
Крім того, ухвалою суду від 12.05.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" (бульвар Слави, буд.45, м. Дніпропетровськ).
Представник позивача в судове засідання 10.06.2014 р. прибув, позовні вимоги, із урахування заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просить суд позов задоволити, однак витребуваних документів в повному обсязі, зокрема: письмового обґрунтування підстав нарахування 124 430,00 грн. із врахуванням п. 2 замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні № 03.09.2013 р. (із розрахунку 100 євро за кожний день протермінування), доказів звернення із запитом до ТОВ "Укрєврокровля" щодо отримання спірного вантажу та відповіді на останній та оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 252413 до матеріалів справи не долучив. При цьому, представником позивача в судовому засіданні 10.06.2014 р. супровідним листом (вх.11178 від 10.06.2014 р.) долучено до матеріалів справи докази надіслання копії позовної заяви третій особі.
Присутній в судовому засіданні 10.06.2014 р. представник відповідача згідно усних пояснень, а також письмового відзиву на позовну заяву (вх. № 9463 від 12.05.2014 р.) проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. При цьому, посилається на те, що під час виконання обумовлених заявкою № 03.09.2013 р. від 03.09.2013 р. послуг з перевезення вантажу, транспортний засіб перевізника потрапив у ДТП, в результаті чого було пошкоджено частину товару, однак згідно з усними домовленостями, претензій зі сторони ні відправника, ні отримувача вантажу не було. З огляду на наведене, ТОВ "І.Т.-Березовиця" вважає свої зобов'язання виконаними, що підтверджується копією міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 252413, при цьому вказує, що долучити оригінал CMR № 252413 до матеріалів справи не має можливості, оскільки документи які засвідчують здійснення спірної господарської операції використовуються відправником товару у Польській Республіці з метою отримання страхового відшкодування.
Третя особа участь повноважного представника у судове засідання 10.06.2014 р. не забезпечила, витребуваних документів суду не надала, хоча про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення "23.05.2014 р.".
Ухвалою від 26.05.2014 р. строк розгляду даної справи продовжено в порядку ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2013 р. між позивачем і відповідачем було укладено транспортне замовлення № 03.09.13 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, згідно умов якого відповідач надав автомобіль Volvo д.н.з. ВО 4516АН з напівпричепом д.н.з. ВО8779ХХ для перевезення вантажу (будівельні матеріали вагою 21000 кг.) по маршруту Польща - Україна, а позивач зобов'язався сплатити за послуги кошти в гривнях в сумі, еквівалентній 1800 євро по курсу НБУ на день розвантаження.
Згідно умов заявки дата завантаження вантажу 04.09.2013 р. на 13:00 год. за адресою: PL 67-300 Szprotawa, Ulika Mikolaja Kopernika 20, Plac firmy Eurotex та, відповідно, час доставки визначено до 10.09.2013 р. з 08:00 до 10:00 год. у місці розвантаження вантажу, а саме: UA 83015 Donеtsk, Bogdana Khmel'nitskogo Prospekt, Grigorivska International School.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.
Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір перевезення у спрощений спосіб.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.
Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно умов заявки відповідачем виконано перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 252413, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Існування між сторонами договірних зобов'язань, що випливають із договору перевезення (заявка від 03.09.2013р.) сторонами також не заперечено. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення досягнутих між сторонами домовленостей, відповідачем в обумовлений строк - до 10.09.2013 р. товар вантажоотримувачу доставлений не був, тобто має місце протермінування в доставці вантажу, що є підставою, в порядку п.2 умов транспортного замовлення №03.09.2013, для пред'явлення до перевізника штрафних санкцій в розмірі 100 євро (згідно офіційного курсу НБУ станом на вересень 2013р.) за кожен день протермінування, стягнення яких, з урахуванням зменшених позовних вимог, і є предметом розгляду даної справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС" як Експедитор (позивач у справі) подав товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" (відповідач у справі) заявку № 03.09.13 від 09.09.2013 р., згідно якої відповідач зобов'язався виконати за замовленням позивача послуги з перевезення вантажу - будівельні матеріали вагою 21000 кг. за маршрутом Польща - Україна, завантаження 04.09.2013 р., час доставки в обумовлене місце розвантаження 10.09.2013 р.
Разом з тим, під час виконання обумовлених заявкою № 03.09.2013 р. від 03.09.2013 р. послуг з перевезення вантажу, транспортний засіб перевізника потрапив у ДТП, в результаті чого було пошкоджено як сам автомобіль д.н.з. ВО 4516АН з напівпричепом д.н.з. ВО8779ХХ так і частину товару, який був об'єктом перевезення.
Той факт, що транспортний засіб д.н.з. ВО 4516АН з напівпричепом д.н.з. ВО8779ХХ потрапив у дорожньо - транспортну пригоду підтверджується наявними в матеріалах справи Актом про ДТП, Довідкою Криничанської роти ДПС ДАЇ ГУ МВС України Дніпропетровської області та Витягом з кримінального провадження № 12013040460000778.
Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відтак, спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956р., до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р. (далі по тексту - Конвенція), яка має пріоритет у застосуванні до даного виду правовідносин.
Відповідно до ст.1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно ст. 14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.
Пункт 1 ст. 12 Конвенції говорить, що відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.
Разом з тим, згідно п.2 ст.12 Конвенції, відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.
В свою чергу п.1 ст. 13 Конвенції передбачає, що після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.
Як випливає із письмового відзиву на позов, а також усних пояснень повноважного представника відповідача в судових засіданнях, після потрапляння автомобіля перевізника/відповідача в ДТП, останній в телефонному режимі звернувся до отримувача товару - ТзОВ "Укрєврокровля", яке згідно наведених вище законодавчих приписів було особою, яка на той момент мала право розпоряджатися вантажем, та згідно отриманих інструкцій, прийнято рішення про перезавантаження вцілілого вантажу на інший транспортний засіб д.н.з. ВВ 2287 СН.
Із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку отримувачем вантажу виступає ТзОВ "Укрєврокровля" та згідно із умовами заявки № 03.09.13 від 03.09.2013 р., місцем розвантаження вантажу є: UA 83015 Donеtsk, Bogdana Khmel'nitskogo Prospekt, Grigorivska International School.
Факт того, що після потрапляння транспортного засобу в ДТП, перевізник керувався вказівками отримувача товару підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву (вх. № 9463 від 12.05.2014 р.) Актом про ДТП, де у п.15 зазначено, що на звернення ТзОВ "Укрєврокровля" був проведений митний огляд вантажу та проведено перезавантаження не пошкодженого вантажу та направлено на митний пост "Дніпропетровськ - Лівобережний". Вказаний акт підписаний 11.09.2013 р. посадовою особою митного органу.
За змістом статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної А № 252413, в графі "вантаж одержано" відсутня будь - яка відмітка/розписка ТзОВ "Укрєврокровля".
Статтею 19 Конвенції визначено, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.
В той же час, в п. 1 ст. 13 Конвенції зазначено, що якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.
Крім того, статтею 30 Конвенції визначено, що прострочка в доставці вантажу може привести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було здійснено письмове обумовлення упродовж 21 дня з дня передачі вантажу в розпорядження отримувача.
Разом з тим, в процесі розгляду справи сторонами не представлено, а судом не здобуто будь - яких доказів того, що товариством з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" було пред'явлено перевізнику вимоги щодо втрати, пошкодження чи протермінування доставки вантажу в межах вказаного строку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: як уже зазначалось вище первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником підтверджується складанням вантажної накладної (СМР).
Дані про відомості, які повинна містити накладна зазначені у ст. 6 Конвенції, зокрема, дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
В той же час, згідно ст.4 Конвенції, відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування чи чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Згідно ч.3 п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.
Із наявних в матеріалах справи копій міжнародної товарно-транспортної накладної А № 252413, яка була складена за наслідками спірної господарської операції, суд з'ясував, що відправником товару виступає польське підприємство EKO CENTRUM, одержувачем вантажу є UKR EVROKROVLYA LTD, перевізник -ТОВ "І.Т. Березовиця", дата завантаження 04.09.2013 р., дата складення міжнародної товарно-транспортної накладної - 04.09.2013 р., товар доставлено на Дніпропетровську митницю - 12.09.2013 року, проте відмітка про одержання вантажу вантажотримувачем відсутня.
Відсутність в графі "вантаж одержано" відмітки/розписки ТзОВ "Укрєврокровля", на думку позивача і є доказом протермінування в доставці товару.
Дані твердження позивача, суд вважає хибними та звертає увагу на те, що відсутність відмітки у міжнародній товарно-транспортної накладній А № 252413 про отримання вантажу вантажоотримувачем, може вказувати не тільки на протермінування в доставці вантажу, а й на те, що товар взагалі не був доставлений перевізником товариству з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля".
Згідно ст. 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим. Особа, яка має таке право, може, отримавши компенсацію за втрачений вантаж, надіслати письмовий запит про те, щоб її негайно сповістили у випадку, якщо вантаж буде знайдений протягом року після сплати компенсації. Їй надається письмове підтвердження отримання такого запиту.
Проте, в матеріалах справи містяться докази, зокрема копія СМР № 252413 та CARNET TIR XE №73560614 із яких чітко вбачається, що вантаж прибув на митний пост "Дніпропетровськ - Лівобережний" 12.09.2013 р. та 19.09.2013 р. був забраний з митного оформлення, про що свідчать відтиски печаток митниці. При цьому, товар був вивезений з митного посту вантажним автомобілем д.н.з. ВВ 2287 СН, тобто тим самим автомобілем на який було здійснено перезавантаження вцілівшого після ДТП вантажу за вказівкою ТОВ "Укрєврокровля".
Із наведеного вище, суд констатує, що під час виконання обумовлених заявкою № 03.09.2013 р. від 03.09.2013 р. послуг з перевезення, факту не доставлення, втрати чи загублення вантажу (будівельні матеріали вагою 21000 кг.) не було, що підтверджується відсутністю претензій чи будь-яких інших письмових запитів з даного приводу з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля".
Більше того, як вбачається із змісту долученої позивачем до заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 10313 від 26.05.2014 р.) копії претензії № 1 від 23.09.2013 р., виставленої ТОВ "Укрєврокровля" (отримувач вантажу) польському підприємству EKO CENTRUM (відправник товару), товар на адресу ТОВ "Укрєврокровля" поступив, однак не в повній кількості та невідповідної якості.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вантаж доставлений отримувачу - ТОВ "Укрєврокровля". При цьому, питання щодо кількості та якості доставленого товару не є предметом даного спору, відтак судом не досліджується.
Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС" пред'явило до відповідача позовну вимогу про стягнення штрафних санкцій за протермінування в доставці вантажу в сумі 124 430,00 грн. із розрахунку 100 євро (згідно офіційного курсу НБУ станом на вересень 2013р.) за кожен день протермінування, проте обгрунтуваного розрахунку (скільки днів становить протермінування) заявленої до стягнення суми, суду не представило.
Відсутність обґрунтованого розрахунку ціни позову, із зазначенням дати доставки вантажу отримувачу та визначеної кількості днів протермінування, позбавляє суд можливості дослідити обґрунтованість нарахування саме 124 430,00 грн., із розрахунку 100 євро (згідно офіційного курсу НБУ станом на вересень 2013р.) за кожен день протермінування, а також зробити висновок, що у даному випадку взагалі має місце протермінування доставки вантажу.
Крім того, докази які б підтверджували конкретну дату отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" вантажу відсутні і в матеріалах справи.
Для з'ясування вказаної обставини судом у ТОВ "Укрєврокровля" витребовувались письмові пояснення по суті спору, зокрема щодо доставки вантажу до місця розвантаження із долученням підтверджуючих документів, із врахуванням обставин, які виникли під час доставки вантажу (ДТП) із зазначенням ким і коли був доставлений товар до ТОВ "Укрєврокровля", однак третя особа участь повноважного представника у судові засідання 26.05.2014 р. та 10.06.2014 р. не забезпечила, витребуваних документів суду не наддала, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Письмове пояснення разом із підтверджуючими документами з приводу точної дати доставки вантажу неодноразово витребовувались у позивача (ухвали від 09.04.2014 р. та від 24.04.2014 р.), однак як вбачається із тексту позовної заяви, а також додаткових письмових та усних пояснень повноважного представника у судових засіданнях, товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС" такою інформацією не володіє. Крім того, згідно усних пояснень представника позивача у судовому засіданні (формуляр (протокол) від 26.05.2014 р.) позивачу невідомо чи взагалі вантаж доставлено ТОВ "Укрєврокровля".
Зазначені вище обґрунтування своїх доводів товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС", дають суду підстави стверджувати, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими що ґрунтуються виключно на припущеннях.
При цьому, обґрунтовуючи підстави для стягнення 124 430,00 грн., позивач посилається на те, що експедиторською фірмою Fixemer Logistics, з якою в останнього існують договірні відносини, прийнято рішення утримати з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне україно-польське підприємство РАВТРАНС", згідно долучених до заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 10313 від 26.05.2014 р.) листів Fixemer Logistics та рахунків, 11 500 євро, як суму збитків, завданих відповідачем товариству з обмежено відповідальністю "Укрєврокровля" під час здійснення спірної господарської операції з перевезення вантажу, за рахунок оплати інших перевезень виконаних на замовлення Fixemer Logistics ТзОВ "СУПП РАВТРАНС". Відтак, сума 11 500 євро (згідно офіційного курсу НБУ станом на вересень 2013р. - 124 430,00 грн.) складає прямі збитки позивача за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за спірним правочином.
Крім того, згідно усних пояснень представника позивача, які зафіксовані в формулярі (протоколі) судового засідання від 10.06.2014 р., заявлені 124 430,00 грн. не мають ніякого відношення до штрафних санкцій (із розрахунку 100 євро за кожен день протермінування), вказана сума підлягає відшкодуванню за понесені ТзОВ "СУПП РАВТРАНС" витрати по оплаті виставлених Fixemer Logistics рахунків. В той же час, представник позивача наполягає на обраному способі захисту, а саме: просить суд стягнути з відповідача 124 430,00 грн. штрафних санкцій за протермінування в доставці вантажу.
У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.
Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає фактичним обставинам справи, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протермінуванння відповідачем доставки вантажу третій особі, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 12.06.2014 через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька