05 липня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Охрімчук Л.І., Пшонки М.П.,
Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна колгоспного двору,
Рішенням Генічеського районного суду від 4 квітня 1978 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Херсонського обласного суду від 17 травня 1978 року, задоволено позов ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна колгоспного двору.
Додатковим рішенням Генічеського районного суду від 28 серпня 1978 року визначено ідеальну частку ОСОБА_4 в спірному будинку.
У вересні 2003 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене додаткове рішення і просила поновити строк на апеляційне оскарження.
У жовтні 2003 року ОСОБА_3 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Генічеського районного суду від 7 жовтня 2003 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Генічеського районного суду від 28 серпня 1978 року.
Ухвалою судді апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2003 року справа з апеляційною скаргою повернута як така, що не підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду і розглянути її апеляційну скаргу по суті, посилаючись на порушення суддею апеляційного суду норм Конституції України та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суддя виходив із того, що відповідно до Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 року оскаржуване ОСОБА_1 додаткове рішення суду не підлягає перегляду в апеляційному порядку, оскільки може бути оскарженим лише в касаційному порядку.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки має місце неправильне застосування норм процесуального права.
Пунктами 3, 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 року було передбачено, що рішення, які постановлені станом на 29 червня 2001 року могли бути оскаржені в апеляційному або протягом трьох місяців в касаційному порядку .
ОСОБА_1 в касаційному порядку згідно п.5 наведених Перехідних положень додаткове рішення суду не оскаржував, проте подав на нього апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 290 ЦПК України 1963 року, у редакції Закону України від 21 червня 2001 року, сторони, а також інші особи та прокурор, які брали участь у розгляді справи, мали право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Із матеріалів справи вбачається, що районним судом було постановлено ухвалу про поновлення пропущеного строку саме на апеляційне оскарження додаткового рішення.
Суддя апеляційного суду на зазначене уваги не звернув, в порушення вказаних положень цивільного процесуального законодавства безпідставно послався на неможливість розгляду справи в апеляційному порядку і повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
За таких обставин ухвала судді апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді апеляційного суду Херсонської області від 20 листопада 2003 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішенням Генічеського районного суду від 28 серпня 1978 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М.П.Пшонка
В.М.Шабунін