"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/14491/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Пасічник С.С.,
провівши попередній розгляд справи за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, -
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний комерційний банк" (далі ПАТ) звернулося з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Фонд), у якому просило скасувати рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ зазначало, що рішенням Фонду № 126-П від 11 листопада 2009 року не прийнято до зарахування витрати на санаторно-курортне лікування працівників та стягнуто штрафні санкції всього в сумі 22346,10 грн. Таке рішення відповідача позивач вважає неправомірним, оскільки ним дотримано усі вимоги законодавства при видачі путівок, тому просив про задоволення позову.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено.
Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано і ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за результатами ревізії по каштах Фонду було виявлено, що ПАТ видало путівки на санаторно-курортне лікування працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без своєчасно наданих довідок форми № 070/о та без перевірки підстав і правильності їх видачі в установленому законом порядку, про що складено відповідний акт № 225 від 14 жовтня 2009 року.
На підставі даного акту Фондом прийняте спірне рішення № 126-П від 11 листопада 2009 року, яким виявлено порушення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі Закон), пункту 4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25 лютого 2009 року №12 (далі Порядок), і пункту 4.1. Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 2 червня 2005 року №55 (далі Інструкція).
Згідно спірного рішення Фонд не прийняв до зарахування витрати за санаторно-курортне лікування працівників ПАТ в сумі 14897,40 грн. та застосував штрафні санкції за порушення порядку витрачання страхових коштів в розмірі 50 % від зазначеної суми, тобто 7448,70 грн., всього в сумі 22346,10 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що оскільки медичні довідки форми № 070/о, що стали підставою для видачі путівок, були видані з порушенням законодавства, відтак позивач не мав права приймати рішення про надання таких путівок без відповідної перевірки.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Згідно статті 50 цього ж Закону рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.
Пунктами 4.1., 4.7., 4.11., Порядку встановлено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма N 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99р. N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") (далі - медична довідка).
Такі самі положення містяться й у вимогах зазначеної Інструкції. Окрім цього, згідно пункту 6.1. та 6.2. Інструкції правління Фонду та його відділень, виконавча дирекція Фонду, виконавчі дирекції відділень Фонду, районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду, комісії (уповноважені) із соціального страхування здійснюють контроль за дотриманням порядку розподілу, обліку, зберігання, видачі, використання, часткової оплати за путівки та звітності за путівками. Сума витрат Фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що медичні довідки за формою № 070/о працівникам ПАТ були видані з порушенням законодавства, що останнє не перевірило перед видачею путівок на санаторно-курортне лікування, відшкодування спірних витрат слід віднести за рахунок страхувальника, тобто ПАТ, отже підстав для задоволення позовних вимог у суду не було.
Враховуючи зазначене, рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
С.С. Пасічник