13 травня 2014 року м. Київ К/9991/81245/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Лиски Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про стягнення соціальної допомоги, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, -
У грудні 2008 року позивач звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195-ІV).
Посилаючись на те, що вимоги Закону №2195-ІV відповідачем не виконані, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за 2006-2007 роки.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії в порядку статті 6 Закону №2195-ІV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 4 грудня по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити в позові.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону №2195-ІV, у редакції даного періоду.
Суди до спірних правовідносин правильно застосували положення статті 6 Закону №2195-ІV, статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції спірного періоду), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог за період 4 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року в межах строку, встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на його застосуванні наполягав відповідач, а причини пропуску позивачем встановленого строку обґрунтовано визнані неповажними.
За таких обставин, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
Т.О. Лиска