27 травня 2014 року м. Київ К/9991/36736/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Кошіля В.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Демік» на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року та постанову Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2012 року по справі № 6/27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Демік» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Демік» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.01.2007 року № 000298232/2.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Концерн «Демік» встановлено порушення товариством вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).
За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 528044,00 грн., з яких основний платіж - 351804,00 грн., штрафні санкції - 176240,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Закону № 334/94-ВР було передбачено, що безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора в якості забезпечення боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, якщо опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів з моменту його опротестування та векселеотримувач порушив справу про банкрутство векселедавця у суді. При цьому, валовий доход векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого векселя.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості позивача перед ліквідованим кредитором, що виникла у зв'язку з непред'явленням векселів для платежу протягом одного року від дати їх складання. З огляду на відсутність кредитора через скасування його державної реєстрації з підстав, які виключають пред'явлення вимог до його дебіторів, витрати позивача на сплату сум визначених у векселях не можуть вважатися реальними, а кредиторська заборгованість такою, що може бути сплачена.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Демік» відхилити.
Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року та постанову Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2012 року по справі № 6/27 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКошіль В.В.
підписРибченко А.О.