Головуючий у 1 інстанції - Топузова Н.М.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
19 червня 2014 року справа №241/510/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі
головуючого судді Гайдара А.В.
суддів Арабей Т.Г.,
Чебанова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 19 травня 2014 р. у справі № 241/510/14-а (головуючий І інстанції Топузова Н.М.) за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 19 травня 2014 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 (надалі позивач у справі) до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області (надалі управління, відповідач у справі), внаслідок чого визнано неправомірними дії управління та зобов'язано управління з 01 грудня 2013 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати (грошової винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, яке передбачено ст..ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за довідками територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області без обмеження розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням проведених виплат. (арк..справи 30,31)
Управління посилаючись на незаконність і необґрунтованість постанови суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю (арк. справи 35-40).
Управління посилається на те, що за Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891), (далі Порядок), органи Пенсійного Фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці цією постановою не передбачений, у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп зміни в порядок не вносились. Крім того, апелянт зазначає, що норми статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачають перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в разі зміни заробітної плати працюючих суддів. Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року зазначена стаття неконституційною не визнана. Позовні вимоги позивача не містять дати з якої управління має здійснити перерахунок та кінцевої дати відповідного перерахунку.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнений з посади судді Першотравневого районного суду Донецької області у зв'язку з виходом у відставку, перебуває на обліку управління з 29 січня 2006 року, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач звернувся до управління із заявою якою просив повести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Першотравневого районного суду Донецької області від 14 квітня 2014 року № 08-23/745. (арк. справи 3).
Листом заступника начальника управління від 03 квітня 2014 року № 31/Б-22-01-05 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання по заробітній платі працюючого судді за заявою від 06 березня 2014 року, як не передбаченому діючим законодавством (арк. справи 4,5).
Правовою підставою прийняття рішення визначені норми статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положення Порядку.
Діяльність позивача як судді, є публічною службою в розумінні пункту 15 статті 3 КАС України, спір пов'язаний з проходженням публічної служби, вирішення якого правомірно здійснене за правилами наведеного кодексу, виходячи з компетенції адміністративних судів встановленої пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 245 З-УІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До змін, внесених Законом України № 3668, частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 мали таку редакцію: „Судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України „Про державну службу"‚ або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Таким чином, законом виключно для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання або за їх вибором пенсія державних службовців, що є гарантією забезпечення незалежності суддів.
Одержання суддею щомісячного довічного грошового утримання обумовлене винятково наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років та виходом у відставку і не залежить від досягнення суддею пенсійного віку, передбаченого в частині першій статті 138 Закону № 2453, в тому числі перехідного віку, визначеного у другому реченні цієї частини для суддів-чоловіків, які народилися до 31 грудня 1955 року.
Отже, змінивши вік, після досягнення якого судді мають можливість реалізувати право на вибір матеріального забезпечення, а саме одержувати пенсію державних службовців або за їх вибором щомісячне довічне грошове утримання, Верховна Рада України здійснила свої конституційні повноваження, не порушивши при цьому положення статті 126 Конституції України щодо граничного віку працюючого судді та гарантій незалежності суддів, положення частин першої, другої статті 138 №2453 узгоджуються з Конституцією України.
З 1 січня 2011 року стаття 43 Закону України «Про статус суддів» та Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» у відповідності з пункту другого Прикінцевих та Перехідних Положень до Закону України № 2453 втратили свою чинність, однак, відповідно до його норм, із внесеними до нього змінами, які діють з 1 жовтня 2011 року, положення щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, аналогічні положенню колишнього Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, відповідають частині 3 статті 138 вказаного вище Закону 2453.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прямо залежить від розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Оскільки положеннями статті 43 Закону України «Про статус суддів» в редакції 1992 року, так і положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановлений від відсотків грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен збільшуватися в разі підвищення заробітної плати працюючого судді. У зв'язку з тим, що з 1 січня 2013 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді змінилася у бік підвищення, відповідач зобов'язаний провести позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з довідки Донецького апеляційного господарського суду, відповідно до заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області складена відповідно до фактичної заробітної плати судді відповідного суду, встановленої частинами третьою та четвертою статті 129 Закону України № 2453.
Згідно частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".
Відповідно до частини 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. За нормами частини п'ятою цієї статті довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, стаття 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» регулюючи порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, не містить підстав забороняючих перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судів загальної юрисдикції, господарських судів, спеціалізованих судів тощо.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» права щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону України № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Таким чином, визначений Законом 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання змінено Законом 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону України 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання, а саме: - підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону №2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України №3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668 а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: „Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). ».
Виходячи з вищенаведених положень закону, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
В зв'язку з зазначеним та вищевикладеним, відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Порядок видачі документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Правлінням Пенсійного Фонду України 25 січня 2008 року не можуть регулювати порядок знаходження судді у відставці і обмежувати права осіб, які отримали право на відставку та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання раніше, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, то Управління Пенсійний Фонд України в Артемівському районі м. Луганська зобов'язаний керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Виходячи з норм статті 58 Конституції України та висновків, викладених у рішеннях Конституційного суду України від 22 травня 2008 року і від 03 червня 2013 р № 3-рп-2013 випливає висновок, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на час виходу у відставку не можуть бути обмежені або скасовані, а ні новим законом, а ні внесенням змін до чинного Закону. Оскільки на день виходу позивача у відставку, умови призначення, виплати та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України Про статус суддів», вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження розміру грошового утримання, є законними і обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що відносини публічної служби виникли раніше, тобто до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, що набрали чинності з 1 жовтня 2011 року. Щомісячне довічне грошове утримання позивачу призначено і визначено на підставі чинного на той період Закону України «Про статус суддів», згідно якого йому надавалося право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Колегія суддів враховує той факт, що відповідно до пункту другого розділу другого Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної реформи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне, довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом з дня набрання Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року законної сили.
Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Доводи управління щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013.
Керуючись статтями 2, 17, 24, 128,183-2, 184, 185, 195, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 19 травня 2014 р. у справі № 241/510/14-а- залишити без задоволення.
Постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 19 травня 2014 р. у справі № 241/510/14-а - залишити без змін.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.В.Гайдар
Судді Т.Г. Арабей
О.О. Чебанов