Головуючий у 1 інстанції - Пустовойт Т.В.
Суддя-доповідач - Лях О.П.
18 червня 2014 року справа №264/2117/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лях О.П.
суддів Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 квітня 2014 р. у справі № 264/2117/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії , як "Дитині війни", -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної допомоги до пенсії, як "Дитині війни".
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково, зокрема, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області провести позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, встановленого ст.6 Зкону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 24 квітня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.
За приписами п. 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може буди вирішено на основі наявних в ній доказів.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком..
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 63 Закону № 796-ХІІ передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 було встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Проте, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статті 6 вказаного Закону, яким визначено розмір підвищення до пенсії, а крім того не надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат особам соціальної групи "діти війни".
Зі змісту вимог частини другої статті 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві з 1 січня 2014 року застосуванню підлягають не нормативні документи Кабінету Міністрів України, а норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач з 1 січня 2014 року має право на підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 квітня 2014 р. у справі № 264/2117/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії , як "Дитині війни" - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 квітня 2014 р. у справі № 264/2117/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів : О.П.Лях
О.А. Нікулін
С.В. Жаботинська