Справа № 755/11774/14-к
"19" травня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040004031 від 05 квітня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, має на утримання доньку ОСОБА_5 , 2006 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , 04.04.2014 року приблизно о 14.00 год. зайшов на територію житлового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 .
Перебуваючи на вказаній території, проходячи повз корпус АДРЕСА_3 , у приміщенні для зберігання дитячих візочків та велосипедів, ОСОБА_4 помітив дитячий велосипед «Ардіс», синього кольору. В цей час в нього виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного велосипеду.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення ОСОБА_4 таємно заволодів дитячим велосипедом «Ардіс» і разом з ним покинув територію житлового містечка « ОСОБА_6 » по АДРЕСА_2 .
Після чого ОСОБА_4 приніс даний велосипед до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , та подарував йог своїй доньці - ОСОБА_7 , 2006 року народження, тобто розпорядився ним на ний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми злочинними діями завдав потерпілій ОСОБА_8 , майнової шкоди на суму 643 гривені 00 копійок.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає, що міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкції статті 185 КК України.
В свою чергу, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні дитину, 2006 року народження, постійне місце реєстрації, допустимі характеристики за місцем проживання, раніше не судимий, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає міцні соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім тощо), характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази: дитячий велосипед «Ардіс», переданий на зберігання ОСОБА_8 , - залишити у володінні останньої.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
С у д д я: ОСОБА_1