04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" червня 2014 р. Справа№ 916/2808/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Шапрана В.В.
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Гаркуша Т.К., довіреність № 01/20-503 від 24.12.2010;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 у справі № 916/2808/13 (Цимбал-Нарожна М.П.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" про стягнення 26 942,06 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" про стягнення 26 942,06 грн., з яких: 25 036, 25 грн. основної заборгованості, 1 892,62 грн. пені та 556,95 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 у справі № 916/2808/13 позов задоволено частково: вирішено стягнути з "Банк "Демарк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 712,47 грн. - заборгованості, 71,08 грн. - пені, 26,05 грн. - 3% річних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором доручення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 у справі № 916/2808/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 23 323, 78 грн. заборгованості, 1 821, 54 грн. пені та 530, 09 грн. 3% річних, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у стягненні 23 323, 78 грн. комісійної винагороди, оскільки, як вважає апелянт, саме в результаті дій позивача заборгованість була отримана відповідачем.
В судовому засіданні 16.06.2014 року представник відповідача у справі, надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Апелянт не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення позивача, а також те, що саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк", як довірителем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як повіреним 24.12.2012 укладено Договір доручення № 1954.
Згідно предмету даного договору повірений зобов'язується за цим договором надавати послуги, щодо контактування з простроченими боржниками довірителя, з метою сприяння погашенню заборгованості шляхом застосування засобів та методів на розсуд повіреного в межах чинного законодавства України (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2 договору за цим договором довіритель доручає повіреному, а повірений зобов'язується вчинити наступні дії:
2.1.1. аналізувати надану довірителем інформацію (документи), щодо Боржників та визначати заходи, що мають бути застосовані;
2.1.2. направляти до Боржника листи;
2.1.3. проводити безпосередньо переговори з Боржниками з використанням засобів контакту на відстані (телефон, факс, інтернет пошта, смс повідомлення, тощо);
2.1.4. відвідування боржників для проведення переговорів щодо погашення заборгованості;
2.1.5. представляти інтереси довірителя в Правоохоронних органах та на судових засіданнях у відносинах між Довірителем та боржниками, на що Повіреному видається відповідна довіреність.
2.2. Повірений незалежно обирає який з вищезазначених методів застосовувати, коли і де.
2.3. Повірений здійснює дії, передбачені п. 2.1 цього Договору, на всій території України.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що реєстр Боржників вважається переданим та є невід'ємною частиною цього Договору тільки після підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток №1).
Реєстр боржників повинен бути переданий повіреному електронною поштою на електронну адресу alexbobrik@mail.ru у форматі хls, та має містити відомості згідно Додатку 2 (п. 5.2 договору).
Згідно п. 6.1 договору, повірений за цим договором бере на себе наступні обов'язки, зокрема, здійснювати дії в інтересах та на користь Довірителя, що передбачено в п. 2.1 цього Договору, а також має право представляти інтереси Довірителя в правоохоронних органах та на судових засіданнях у відносинах між довірителем та Боржниками, на що Повіреному видається відповідна довіреність.
Відповідно до п. 9.1.1 Договору, за послуги, визначені в п. 2.1., повірений отримує винагороду в розмірі відповідно до Додатку №5.
Додатком №5 до Договору узгоджений розмір комісій, а саме:
Місячна плата за послуги - 200,00 грн.
Комісійна винагорода - 10%;
Представлення інтересів Довірителя на судових засіданнях (за кожне рішення суду) 50 грн.;
Відшкодування транспортних витрат від м. Стаханів до м. Луганськ та від м. Луганськ до м. Стаханів - за фактом.
Пунктом 9.1.2 договору передбачено, що уся Погашена Заборгованість під час надання послуг є основою для підрахунку винагороди Повіреному. Суми фактично погашеної заборгованості визначаються на підставі отриманих від Довірителя реєстрів погашеної та актуальної заборгованості відповідно до Додатку 4а.
Сума винагороди розраховується та вказується в Акті про надані послуги (Додаток №3) на основі отриманого від довірителя Реєстру Погашеної та Актуальної заборгованості (Додаток 4а) та узгодженого розміру комісії за надання послуг (Додаток 5) (п. 9.1.3 договору).
Згідно п. 9.1.4 договору Акт про надані послуги має передаватись Довірителем Повіреному кожен місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним.
Відповідно до п. 9.1.6 договору Довіритель зобов'язаний сплатити винагороду Повіреному відповідно до Акту про надання послуг у строк до п'яти банківських днів з моменту його підписання сторонами.
Згідно п.11.2 договору, якщо Довіритель затримує сплату винагороди Повіреному, яка передбачена в розділі 9 Договору, Довіритель повинен сплатити Повіреному пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка визначена на дату укладання Договору, з несплаченої суми за кожний день затримки.
На виконання умов договору, позивачем за Актом від 08.05.2013 № 003 надано відповідачу послуги по сприянню погашення заборгованості ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Згідно даного акту загальна вартість послуг складає 423, 34 грн.
Крім цього, по акту №004 від 04.06.2013р. позивачем надано послуги по сприянню погашення заборгованості ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також по представництву інтересів банку у судових засіданнях по наступним боржникам: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_27
За даним актом загальна вартість послуг становить 1 289, 13 грн.
Зазначені акти відповідачем були надіслані для підписання позивачу 08.05.2013р та 27.08.2013р. відповідно.
Позивач не погодився з актом №003 від 08.05.2013р. в частині не врахування банком суми погашеної заборгованості по боржнику ОСОБА_28 в розмірі 233 237,75 грн.
Так, позивачем було доповнено зазначений акт сумою комісійної винагороди в розмірі 23 323,78 грн. та надіслано його відповідачу 11.06.2013р. з зауваженнями.
Відповідачем зазначений акт отримано 18.06.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте в частині наявності комісійної винагороди по гр. ОСОБА_28 визнано так і не було.
Разом з тим, Акт №004 від 04.06.2013р. відповідачем надіслано позивачу 27.08.2013р., який в той же день отримано та підписано позивачем.
Враховуючи непогашення відповідачем заборгованості за актами №003 від 08.05.2013р. та №004 від 04.06.2013р., позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" 25 036,25 грн. основної заборгованості, 1 892,62 грн. пені, 556,95 грн. 3% річних, а також суми понесених судових витрат, що складаються з судового збору, вартості поштового відправлення копії позовної заяви та вартості нотаріальних послуг в сумі 240,00грн.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Приписами статті 1007 Цивільного кодексу України передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:
1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 9.1.6 договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний сплатити винагороду Повіреному відповідно до Акту про надання послуг у строк до п'яти банківських днів з моменту його підписання сторонами.
Як вже було зазначено вище, Акти про надані послуги №003 від 08.05.2013р. на суму 423, 34 грн. та №004 від 04.06.2013р. на суму 1 289, 13 грн. були надіслані відповідачем для підписання позивачу 08.05.2013р та 27.08.2013р. відповідно.
Позивач не погодився з актом №003 від 08.05.2013р. в частині не врахування банком суми погашеної заборгованості по боржнику ОСОБА_28, доповнив зазначений акт сумою комісійної винагороди позивача в розмірі 23 323,78грн. та надіслав його відповідачу 11.06.2013р. з зауваженнями.
Відповідачем зазначений акт отримано 18.06.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте в частині наявності комісійної винагороди по гр. ОСОБА_28 визнано так і не було.
Акт №004 від 04.06.2013р. відповідачем надіслано позивачу 27.08.2013р., який в той же день отримано та підписано позивачем.
Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг за актом №003 від 08.05.2013р. на суму 423, 34 грн. та актом №004 від 04.06.2013р. на суму 1 289, 13 грн. настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт наявності заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги за актом №003 від 08.05.2013р. на суму 423, 34 грн. та актом №004 від 04.06.2013р. на суму 1 289, 13 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Так, відповідач заявою від 05.03.2014 (т.2, а.с. 105) визнав заборгованість за зазначеними актами.
Враховуючи доведеність належним чином позивачем обставин щодо наявності заборгованості відповідача за надані послуги за актом №003 від 08.05.2013р. на суму 423, 34 грн. та актом №004 від 04.06.2013р. на суму 1 289, 13 грн., а також визнання позову відповідачем в цій частині, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість зазначених позовних вимог та правильність їх задоволення судом першої інстанції.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 23 323,78 грн. комісійної винагороди за погашену заборгованість по боржнику ОСОБА_28, слід зазначити наступне.
За умовами п. 2 договору доручення позивач отримав повноваження на вчинення таких юридичних дій: аналіз наданої довірителем інформації (документів) щодо боржників та визначення заходів, що мають бути застосовані; направлення до боржників листів; проведення з боржниками безпосередніх переговорів з використанням засобів контакту на відстані (телефон, факс, інтернет пошта, смс повідомлення, тощо); відвідування боржників для проведення переговорів щодо погашення заборгованості; представництво інтересів довірителя в правоохоронних органах та на судових засіданнях у відносинах між довірителем та боржниками, на що повіреному видається відповідна довіреність.
Відповідно до п. 9.1.2 договору основою для підрахунку винагороди повіреному є уся сума погашеної заборгованості під час надання послуг.
Розділом договору "Терміни та Визначення" встановлено, що "Погашена Заборгованість" означає отримані кошти від Боржника або Поручителя в рахунок погашення Заборгованості Боржника.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору доручення на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області знаходився на примусовому виконанні виконачий лист про стягнення з ОСОБА_28 спірної заборгованості.
Зазначена заборгованість була стягнута державним виконавцем в результаті проведення повторних прилюдних торгів з реалізації майна боржника.
Кошти від реалізації майна отримані виконавчою службою 29.01.2013.
Ця подія відбулась без жодної участі позивача.
Згодом, виконавчою службою було передано на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області платіжне доручення на перерахування відповідачу коштів, отриманих виконавчою службою в результаті проведення повторних прилюдних торгів.
Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області зобов'язання з перерахування коштів відповідачу у передбачені законом строки виконано не було.
Враховуючи зазначену обставину, відповідач звернувся до позивача з листом, у якому просив останнього ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, з метою з'ясування реквізитів платіжного доручення щодо перерахування коштів з рахунку ДВС на рахунок банку.
Після ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження, відповідач з метою перерахування коштів, отриманих виконавчою службою від реалізації майна, самостійно проводив роботу з Державною виконавчою службою України та Державною казначейською службою України, що підтверджується листуванням, яке міститься в матеріалах даної справи (т.1, а. с. 123-130).
Заборгованість по боржнику ОСОБА_28 в розмірі 23 323,78 грн. була перерахована безпосередньо на рахунок відповідача 10.04.2013.
За наведених обставин, враховуючи те, що заборгованість гр. ОСОБА_28 в сумі 233 237,75 грн. була стягнута Головним управлінням юстиції в Одеській області за результатами проведення торгів по продажу майна боржника в межах виконавчого провадження, проте не перерахована казначейською службою відповідачу одразу, а дії позивача з ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не є діями завдяки яким відповідачем було отримано цю заборгованість, підстави для сплати позивачу комісійної винагороди відсутні.
Стягнення боргу відбулось без участі позивача, а безпосереднє перерахування коштів з рахунку ДВС на рахунок відповідача було здійснено завдяки діям банку - направлення листів казначейській службі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісійної винагороди в сумі 23 323,78 грн.
Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1 892,62 грн. та 3% річних в сумі 556,95 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п.11.2 договору, якщо Довіритель затримує сплату винагороди Повіреному, яка передбачена в розділі 9 Договору, Довіритель повинен сплатити Повіреному пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка визначена на дату укладання Договору, з несплаченої суми за кожний день затримки.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, як і трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 71,08 грн. та 3% річних в сумі 26,05 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача вартість понесених судових витрат, а саме: вартість судового збору; вартість поштового відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а також заяви про збільшення позовних вимог; вартість нотаріальних послуг за видачу довіреності у розмірі 240 грн.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовного того, що вартість поштового відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а також заяви про збільшення позовних вимог та вартість нотаріальних послуг за видачу довіреності не відносяться до складу судових витрат, з огляду на наступне.
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013р. за №n0273500-13 щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 59 Конституції України, частини першої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України також не встановлено, що до складу судових витрат відносяться витрати щодо нотаріального посвідчення довіреності та витрати пов'язані з відправкою поштової кореспонденції сторонам.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 у справі № 916/2808/13 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Матеріали справи № 916/2808/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
В.В. Шапран