ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9831/14 16.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»
про стягнення 4586,78 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Леонов О.Є. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явились.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 4586,78 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
На запит ухвали суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АС/2091290.
Відзиву на позов Відповідач не подав.
В судове засідання представники Відповідача не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такої неявки покладаються на Відповідача.
Суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого повноважного представника.
Неможливість направлення Відповідачем повноважного представника та неможливість розгляду справи без участі його представника підлягає доведенню Відповідачем, як учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення представника було правом, а не обов'язком Відповідача, та останнім не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.
Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив на позов в письмовому вигляді через канцелярію суду заздалегідь, або направити поштою.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.07.2013 по вул. Добропільська, в м. Красноармійськ, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3
Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1, необережно рухався заднім ходом, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив пункти 10.9 та 2.9 (б) ПДР України.
Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під його керуванням під час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 05.03.2013 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи дві рахунки-фактури від 22.05.2013 ремонтних СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Алекс схід» та ФОП ОСОБА_4, з ремонтними калькуляціями до них, що виконані в системі AUDATEX, на загальну суму 5253,78 грн., Позивачем було складено два Страхові акти від 11.06.2013, відповідно до яких Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 4586,78 грн. на рахунок ремонтних СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями № 38207 від 12.06.2013 та № 38227 від 12.06.2013.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтних СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.
Позивачем також було надано вищеописані в рішенні рахунки про вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, які свідчать про здійснення ТОВ «Алекс схід» та ФОП ОСОБА_4 господарської діяльності саме як станції технічного обслуговування автомобілів (СТО).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Селидівського міського суду Донецької області від 29.07.2013 №242/3360/13-п.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/2091290 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.
Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/2091290 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1 на час спірної ДТП.
При цьому суд зауважує, що правильним номером Застрахованого автомобіля «Хюндай» є д.р.н. НОМЕР_2, що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, та підтверджується співпадінням номеру кузова, що вказаний і в свідоцтві про реєстрацію автомобіля і в Договорі добровільного страхування, а також цеq самий д.р.н. зазначений в постанові Селидівського міського суду Донецької області від 29.07.2013 №242/3360/13-п. Описку ж допущено в даних розгорнутої довідки ДАІ про обставини ДТП, де вказано інший номер автомобіля, хоча тої самої серії - НОМЕР_2.
Заяву Позивача (регресну вимогу) про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем було залишено без реагування та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, ані норми вищенаведених статей ані інших положень законодавства не зобов'язують Позивача замовляти та оплачувати суб'єкту оціночної діяльності проведення дослідження та складання відповідного висновку про оцінку шкоди, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу, внаслідок пошкодження у ДТП.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.
Як зазначалось вище, розмір шкоди та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, та матеріали справи не містять доказів на встановлення та доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля.
Відповідно до двох рахунків-фактур від 22.05.2013 ремонтних СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Алекс схід» та ФОП ОСОБА_4, з ремонтними калькуляціями до них, що виконані в системі AUDATEX, вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП становить 4586,78 грн., при цьому судом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.
Також судом встановлено, що наведені в ремонтній калькуляції матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, перед судом не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою або завищеною.
При фактичне відновлення застрахованого автомобіля свідчать залучені до матеріалів справи Акти виконаних СТО робіт від 27.06.2013.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/0567801 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (5253,78 грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (4586,78 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 3586,78 грн.
З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з завою (вимогою) № 567/2 від 04.12.2013 про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/2091290. Дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, були отримані Відповідачем 16.12.2013, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, проте в матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача або обґрунтованого її відхилення.
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте Відповідач після отримання вищезазначеної заяви (вимоги) та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в обрахованому судом розмірі 3586,78 грн. (4586,78 грн. мінус 1000 грн. франшизи).
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33; ідентифікаційний код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 3586 (три тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 78 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 68 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.06.2014
Суддя Сташків Р.Б.