Справа № 466/3543/14-к
13 червня 2014 року
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, розлученого, не військовозобов'язаного, не працюючого, раніше судимого: 15.04.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.357, ч.1 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
обвинувачений ОСОБА_5 , згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04.10.2010 року, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки ОСОБА_4 до суду - 27.05.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, обвинувачений ОСОБА_5 будучи ознайомлений з цим рішенням суду, яке вступило в законну силу 15.10.2010 року, в період часу з жовтня 2010 року по травень 2014 року, не реагуючи на попередження державного виконавця, умисно злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання свого неповнолітнього сина.
Внаслідок тривалого і систематичного ухилення ОСОБА_5 від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, за період часу з 27.05.2010 року по травень 2014 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 20.05.2014 року складає загальну суму 47 756 грн. 27 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 , посягаючи на право неповнолітньої дитини на повноцінне життя та всебічний розвиток, умисно грубо порушив свої обов'язки щодо утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , передбачені вимогами ст.51 Конституції України та ст.ст.180, 181 Сімейного кодексу України.
В судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та пояснив, що У 2010 році його колишня дружина, потерпіла у справі ОСОБА_4 подала в Залізничний районний суду Львівської області заяву про стягнення з нього аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_7 щомісячно 1000 грн. до досягнення дитиною повноліття і суд ухвалив рішення про сплату аліментів в такому розмірі. До сина він, обвинувачений не приходив, ним не цікавився та аліменти не сплачував. Оскільки він, обвинувачений, ніде не працював, тому не мав можливості сплачувати аліменти.
На сьогоднішній день він працює неофіційно підсобним робочим на будові і буде щомісяця погашати свою заборгованість по аліментах.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненому повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Так, допитана, як в ході досудового розслідування, так і в судовому розгляді потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_5 , її колишній чоловік, не сплачує аліменти в присудженому рішенням суду розмірі, сина не відвідує, та не цікавиться його вихованням.
Згідно розрахунку заборгованоств по аліментах загальна сума заборгованості становить 47 756 грн. 27 коп.
Фактичні обставини справи, що доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, не оспорювались в судовому засіданні ні обвинуваченим, ні іншими сторонами судового розгляду.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ст. 164 ч.1 КК України, так, як своїми умисними діями він злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Призначаючи ОСОБА_5 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки, особу винного, який раніше судимий, не працюючий, характеризується за місцем проживання позитивно, визнання обвинуваченим своєї вини, його відношення до вчиненого, а саме суд не сприймає розкаювання обвинуваченого, оскільки за весь період часу з 2010 року обвинувачений не знайшов можливості жодного разу надати на утримання його дитини коштів та дитину не відвідує і її вихованням не цікавиться.
Обставин, які б пом'якшили чи обтяжили покарання ОСОБА_5 суд не вбачає.
Суд вважає, що міру покарання ОСОБА_5 слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин у виді штрафу.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді особистого зобов'язання слід залишити без змін до вступу вироку у законну силу.
Речові докази, судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі чотириста гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження - особисте зобов'язання - залишити ОСОБА_5 без змін до вступу вироку у законну силу.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст.ст.394, 349 КПК України.
СуддяОСОБА_1