05 червня 2014 року м. Київ К/9991/34838/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Граніт»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011
у справі №2а-14216/10/2670
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Граніт»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення
Відкрите акціонерне товариство «Київський завод «Граніт» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Київський завод «Граніт») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення рішення від 27.09.2010 №0000782390/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2010 позов задоволено
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що під час перевірки було встановлено, що згідно даних земельного кадастру позивач має земельну ділянку за адресою: м Київ, пр. Визволителів, 15, кадастровий номер 66:170:013, площа 439,83 м2, базова вартість 451,39 грн., зона 532, за яку у період з січня 2007 року по червень 2009 року не нараховував та не сплачував земельний податок. На підставі висновків перевірки органом державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0000782390/0, яким за порушення ст. 13, ст. 14 Закону України «Про плату за землю» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 14841,77 грн., у тому числі за основним платежем 9554,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5287,27 грн.
Позивачу відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради від 06.07.2000 №235/956 «Про оформлення права користування земельними ділянками» було передано земельну ділянку в довгострокову оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування адміністративно виробничих будівель і споруд на проспекті Визволителів, 17. У зв'язку із цим в установленому порядку був укладений договір оренди від 26.05.2004 №66-6-00155 за рахунок земель, відведених згідно з рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради від 10.12.1960 №2219 та від 10.06.1969 №974. Земельна ділянка на проспекті Визволителів, 15 (кадастровий номер 66:170:013) не входить в межі земельної ділянки визначені рішенням виконавчого комітету Київської міської ради від 10.12.1960 №2219 та від 10.06.1969, але використовується ВАТ «Київський завод «Граніт» та розташована в межах бетонного паркану. Вказана ділянка не була врахована при складанні договору оренди від 26.05.2004 №66-6-00155.
Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Основним завданням ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності (ст.195 Земельного кодексу України).
За змістом п. п. 1, 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (далі по тексту - Положення №15), державний земельний кадастр призначений, зокрема, для обґрунтування розмірів плати за землю та включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Відповідно до п. 8 Положення №15 облік кількості земель ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру на 10.04.2006, 05.09.2007, 10.01.2009 по земельній ділянці на проспекті Визволителів, 15 (кадастровий номер 66:170:013).
Згідно положень ст. 5, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 116, ст. 125, ст. 126 Земельного кодекс України та п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.993 N15, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідними державними актами, та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Граніт» відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров