"03" червня 2014 р. м. Київ К/9991/33585/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого довічного грошового утримання,
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача. Посилалась на те, що працює на посаді судді та має стаж суддівської роботи понад 22 роки, відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» має право на довічне грошове утримання з червня 2007 року, яке з січня 2009 року по 22 червня 2009 року мало складати 82 % заробітної плати, а з 22 червня 2009 року по грудень 2009 року - 84%. За період з січня 2009 року по грудень 2009 року розмір нарахованого та виплаченого грошового утримання склав 39523 грн. 31 коп., в той час як мав бути 62517 грн. 59 коп. Просила визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо не донарахування довічного грошового утримання за період з січня по грудень 2009 року неправомірними і такими, що не відповідають вимогам ст. 43 Закону України «Про статус суддів», рішенню Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року № 8, та стягнути з Державної судової адміністрації України 22994 грн. 28 коп. недоплаченого довічного грошового утримання шляхом списання з Державного бюджету України.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо недоплати ОСОБА_4 довічного грошового утримання за період з січня 2009 року по грудень 2009 року включно. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_4 9618 грн. 80 коп. недоплаченого довічного грошового утримання шляхом списання коштів з державного бюджету України. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 22 червня 1987 року працювала суддею Срібнянського районного суду Чернігівської області, а з 28 березня 2000 року і по даний час працює суддею Ічнянського районного суду Чернігівської області. З 22 червня 2007 року має право на довічне грошове утримання, розмір якого з 22 червня 2008 року складає 82% від заробітної плати, з 22 червня 2009 року - 84%. Довічне грошове утримання позивачки обчислене відповідачем виходячи із суми грошового утримання судді за місяць з урахуванням посадового окладу, доплати за клас/ранг, доплати за вислугу та щомісячної премії і складає за вказаний період 39523 грн. 31 коп. Згідно розрахункових листів за період з січня 2009 року по грудень 2009 року ОСОБА_4 виплачувались також премії з економії заробітної плати та разові премії.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в порушення вимог ст. 44 Закону України «Про статус суддів», відповідно до якої премії входять до заробітної плати судді, при нарахуванні довічного грошового утримання ОСОБА_4 за період з січня 2009 року по грудень 2009 року не враховано премії з економії заробітної плати та разові премії на суму 9618 грн. 80 коп.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (далі Закону), заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Відповідно ч. 6 ст. 45 Закону, пенсія чи довічне грошове утримання суддів виплачується повністю незалежно від заробітку, одержаного після виходу у відставку або на пенсію.
Пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 рроку N 100, (далі Порядок) визначено у яких випадках він застосовується. Згідно зазначеної норми даний порядок не застосовується до розрахунку місячного довічного грошового утримання суддів. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону до заробітної плати судді входять премії, в тому числі щомісячні, разові, до дат та інші, якщо вони нараховувались та виплачувались як премії.
За таких обставин судами зроблено вірний висновок про неправомірність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо недоплати ОСОБА_4 довічного грошового утримання за період з січня 2009 року по грудень 2009 року з одночасним стягненням на користь ОСОБА_4 з Державної судової адміністрації України 9618 грн. 80 коп. шляхом списання коштів з державного бюджету України та про відмову у задоволенні позовних вимог про включення до розрахунку місячного довічного грошового утримання сум індексації заробітку, додаткового окладу до відпустки, матеріальної допомоги, лікарняних та інших виплат на суму 13375 грн. 48 коп. як таких, що не входять до складу заробітної плати судді згідно ч. 1 ст. 44 вищезазначеного Закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів. Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк