"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/55900/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Винокурова К.С.
Кочана В.М.
Пасічник С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне (далі - Управління) щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно листа від 17 червня 2013 року за № 54 (44) И-02-01-15 про нарахування страхового внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1194, 03 грн. протягом 10 днів, скасування вимоги № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1194, 03 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1. Позивач також є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2
10 травня 2013 року Управлінням у відношенні позивача прийнято вимога № Ф-869 про сплату недоїмки в сумі 1191, 03 грн. Наведена сума боргу складається за період перший квартал 2013 року.
Не погодившись із вказаною вимогою позивач 07 червня 2013 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою, в якій просив скасувати зазначену вимогу.
17 червня 2013 року за № 54(44)/І-02-01-15 Управління на адресу позивача направлено лист, в якому відповідач зазначив про обов'язковість сплати суми єдиного внеску, визначеної оскаржуваною вимогою, та роз'яснив про можливість оскарження прийнятого рішення.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу 26 червня 2013 року надіслано рішення про залишення скарги без розгляду за № 5253/08.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах , а тому відповідно до положень ст.. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) звільнений від сплати за себе єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи?підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи?підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на нього з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, слід звернути увагу на позицію Верховного Суду України викладено у його постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-70а14, якою визначено, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Враховуючи те, що позивач має статус пенсіонера за віком, який дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірних висновків про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: К.С. Винокуров
В.М. Кочан
С.С. Пасічник