11 червня 2014 року м. Київ В/800/2385/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів:Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2014 року №К/9991/35064/12 у справі за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" про стягнення заборгованості,
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" заборгованості із сплати страхових внесків у розмірі 1541608,56 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь відділення суму заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 1541608,56грн., з яких донараховані страхові внески - 1385545,126грн. та пеня - 156063,30грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2014 року №К/9991/35064/12 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишено без змін.
24 травня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" подано заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2014 року №К/9991/35064/12.
У поданій заяві із посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року №К/9991/36093/11, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2012 року №К-30069/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2010 року №К-13960/07, скаржник ставить питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2014 року №К/9991/35064/12 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 №12, Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36.
Колегія суддів, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, дійшла висновку про наявність підстав для допуску заяви до провадження, оскільки із доданих до заяви про перегляд копій судових рішень вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанцій норм матеріального права, що потягало ухвалення різних за змістом судових рішень.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2014 року №К/9991/35064/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості із сплати страхових внесків, виходив з обґрунтованості позиції позивача щодо наявності підстав для донарахування відповідачеві страхових внесків за 2007, 2008 роки у зв'язку з віднесенням товариства до 66 класу професійного ризику виробництва та встановлення 13.01.2009 страхового тарифу на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання 6,52% на підставі повідомлення відділення фонду №1662. Також суд касаційної інстанції із посиланням на положення Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків.
У той же час, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2010 року №К-13960/07 суд касаційної інстанції, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача заборгованості із сплати страхових внесків, виходив з того, що обов'язок розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства та повідомлення про умовний клас професійного ризику покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, судом зазначено, що відповідач сплачував страхові внески відповідно до страхових тарифів, які були доведені йому на підставі повідомлень. Про нові тарифи він не повідомлявся, у зв'язку з чим підстави для проведення донарахування за новими тарифами відсутні.
У свою чергу, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року №К/9991/36093/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Інструкція №36, положеннями якими відділення Фонду обґрунтовувало вимоги про стягнення пені, всупереч положенням статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не погоджена з Національним банком України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Крім того, судом зазначено, що відповідно до положень статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" пеня за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується відповідно до Закону, у зв'язку з чим притягнення страхувальника до відповідальності у розміру, встановленому підзаконним нормативним актом, є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, виходячи з мети судового перегляду, керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Допустити справу за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" про стягнення заборгованості, до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2014 року №К/9991/35064/12 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод".
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді: