"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/61957/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної казначейської служби України в Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька, третя особа - Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Будьонівському районі м. Донецька, про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
встановила:
У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля у сумі 8745,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, посилалась на статтю 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до якої такий збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у сумі 8745,00 грн.
У касаційній скарзі УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач придбав 17 травня 2012 року автомобіль марки MAZDA CX7 вартістю 349 800,00 грн. При реєстрації вказаного автомобіля в органах ДАІ 29 травня 2012 року сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8745,00 грн.
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР в редакції, що діяла на час сплати цього збору) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Згідно із пунктом 6 статті 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на такі автомобілі, зокрема, шляхом їх купівлі, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Отже, на час сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування положення Порядку суперечили вимогам Закону № 400/97-ВР у частині визначення осіб, які зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 роз'яснено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону № 400/97-ВР, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що на особу, яка набуває право власності на автомобіль не покладено обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 26 лютого 2012 року у справі № 21-29а13.
Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, закріплено у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (чинному на час виникнення спірних відносин), пунктами 3, 5 якого передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в цих органах, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету або поданням платника податків, зборів (обов'язкових платежів)
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року № 106 з огляду на коди бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, органом, який забезпечує здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, визначено Пенсійний фонд України.
Частиною 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак