"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/29667/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області
на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Житомирському районі Житомирської області про визнання рішення про стягнення надмірно нарахованої та сплаченої пенсії неправомірним,
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення про утримання сум пенсій. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що у березні 2011 року відповідачем прийнято рішення про утримання з її пенсії надмірно виплачених сум в розмірі 20 %. Підставою для прийняття такого рішення стали висновки перевірки, якою встановлено, що розмір заробітної плати позивача у 1991-1995 роках, зазначений в довідці Спеціалізованої медико-санітарної частини № 16 від 16 травня 2006 року №103 є недостовірним. Вважаючи вказане рішення незаконним, просила суд визнати неправомірними та скасувати рішення УПФУ в Житомирському районі Житомирської області про стягнення надмірно нарахованої та виплаченої суми пенсії.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року, позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення УПФУ в Житомирському районі Житомирської області від 22 березня 2011 року про утримання надмірно нарахованої та сплаченої пенсії з ОСОБА_4
У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що за приписами статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України в разі допущення рахункової помилки, що призвело до перевиплати коштів пенсії та недобросовісності з боку набувача, безпідставно набуті кошти підлягають поверненню особою, яка їх отримала або стягненню в судовому порядку. Зазначає, що в даному випадку страхувальником (роботодавцем) видано довідку, яка містила недостовірні дані про заробітну плату позивача, тому в силу положень частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ці суми підлягають поверненню пенсіонером.
ОСОБА_4 в запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що під час розгляду справи відповідач не довів факти зловживання або недобросовісності з її боку під час призначення пенсії та обчислення її розміру. Просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 20 лютого 1997 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ в Житомирському районі Житомирської області та отримує пенсію за віком.
17 березня 2011 року відповідач повідомив позивача про прийняття 22 березня 2011 року рішення №10 про утримання з її пенсії надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 20 %.
Підставою прийняття такого рішення стали результати перевірки, якою виявлені розбіжності у даних, зазначених у довідці Спеціалізованої медико-санітарної частини № 16 від 16 травня 2006 року №103 про заробітну плату позивача за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1995 року, внаслідок чого виникла переплата в сумі розмірі 2236,85 грн.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV згідно з частиною 1 якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За умовами статті 103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Аналіз наведених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
При цьому, частиною 2 статті 101 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Отже, пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.
Згідно із пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив відсутність фактів зловживань з боку ОСОБА_4 при визначенні розміру заробітної плати за період з 01 січня 1991 року по 31 грудня 1995 року.
За таких обставин, суди обґрунтовано визнали неправомірним та скасували рішення суб'єкта владних повноважень.
Посилання в касаційній скарзі на норми статті 1215 Цивільного кодексу України на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, оскільки спірні правовідносини регулюються наведеним в ухвалі законодавством, та згідно із цією нормою будь-які грошові суми, надані особі як засоби існування не підлягають поверненню, крім випадків рахункової помилки або несумлінності одержувача.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак