"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/16531/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Сперкач Т.В.,
за участю представника позивача - Чуклі С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року
у справі за позовом Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,
У вересні 2009 року Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернулося до суду з позовом про скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції (далі - ППВР ВДВС ГУЮ) у Львівській області від 28 серпня 2009 року ВП № 13819246 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн за невиконання рішення суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року постанову суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не виконав судове рішення у встановлений державним виконавцем строк, а тому до нього правомірно застосовано штраф відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Судами встановлено, що 11 грудня 2008 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2а-153/2008 про поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді начальника відділу оренди та приватизації Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області з 30 квітня 2008 року.
Постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 21 липня 2009 року відкрито виконавче провадження. Одночасно позивачу (боржнику у виконавчому провадженні) надано строк до 28 липня 2009 року для добровільного виконання рішення суду.
14 серпня 2009 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 510,00 грн за невиконання судового рішення без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем.
28 серпня 2009 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 1020,00 грн за повторне невиконання судового рішення без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 2 статті 24 вказаного Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 76 Закону у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
З матеріалів справи видно, що позивач повідомляв відповідача про наявність поважних причин неможливості виконання рішення суду листом від 30 липня 2009 року про стан виконання постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2008 року у справі № 2а-153/08, ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2009 року у справі № 2а-153/08, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року № 5837/09/9104. Позивач просив зупинити виконавче провадження до розгляду судом його звернень з приводу роз'яснення можливості виконання судового рішення. Вказував, що звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з заявами про роз'яснення рішення та про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки постанова суду від 11 грудня 2008 року у справі № 2а-153/08 стосується трьох відповідачів, а із змісту виконавчого листа та постанови державного виконавця від 21 липня 2009 року про відкриття виконавчого провадження випливає, що боржником у виконавчому провадженні є тільки Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради і виконання рішення суду покладається лише на нього.
Крім того, в матеріалах справи наявна інформація, що Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради як один із трьох відповідачів з метою добровільного виконання рішення суду у адміністративній справі № 2а-153/08 (про поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника відділу та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу) зверталось до секретаря Дрогобицької міської ради з поданням від 28 січня 2009 року про внесення на розгляд чергових сесій Дрогобицької міської ради питання про введення в штат управління посади начальника відділу оренди та приватизації, оскільки відповідно до п. 3.6 Положення про управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (затвердженого ухвалою Дрогобицької міської ради від 20 березня 2007 року № 278), працівники управління приймаються на посади та звільняються міським головою відповідно до чинного законодавства. Проте, Дрогобицька міська рада відхилила таку пропозицію Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, про що в матеріалах справи є відповідне рішення від 19 лютого 2009 року № 791. Із змісту судових рішень видно, що ОСОБА_5 звільнено розпорядженням міського голови м. Дрогобич, яке визнано незаконним. Отже, саме міський голова м. Дрогобич, як суб'єкт владних повноважень наділений правом звільнення з роботи та призначення на посаду начальника відділу оренди та приватизації Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради.
З огляду на викладене, Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради не могло в межах своєї компетенції самостійно поновити ОСОБА_5 на роботі.
Вказані обставини є поважними причинами невиконання рішення суду, а тому постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин є протиправною.
Також, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2009 року визнано виконавчий лист № 2а-153/08 від 12 грудня 2008 року (який видано на виконання постанови суду в частині про поновлення ОСОБА_5 на роботі) таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що такий видано помилково, так як в ньому вказано неналежного боржника - Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, оскільки обов'язок щодо поновлення ОСОБА_5 на роботі виник у Дрогобицької міської ради.
Проте, вказані обставини, які мають істотне значення для вирішення цього спору судами не досліджувались, і їм не давалась належна оцінка.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, судові рішення, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак