Справа №585/313/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/219/14 Суддя-доповідач - Захарченко
Категорія - 37
"17" червня 2014 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми судове провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013200100002832, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2014 року, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець і мешканець
АДРЕСА_1 , громадянин
України, раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, і з застосуванням ст. 69 КК України йому призначено покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні хуліганства за таких обставин.
08 грудня 2013 року, близько 18 години ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні магазину «Ромашка», розташованого по вулиці Рози Люксембург, 1/2 в місті Ромни Сумської області, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, при цьому нецензурно висловлювався, ображав продавця ОСОБА_10 , а також, діючи з особливою зухвалістю, наніс кулаком руки удари в обличчя та у праве плече продавцю ОСОБА_10 , заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь в судовому розгляді провадження, порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції та про ухвалення апеляційним судом нового вироку з призначенням обвинуваченому за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням на ОСОБА_7 на підставі ст. 76 КК України обов'язків протягом іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
За змістом доводів апеляційної скарги прокурор вважає, що суд при призначенні обвинуваченому покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме - усупереч вимогам ст. 69 КК України призначив обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, яке не передбачене санкцією ч. 1 ст. 296 КК України, але є більш суворішим ніж передбачене за цим законом покарання у виді штрафу.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження і зміст поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу підтримує, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який проти апеляційної скарги прокурора заперечує, подав до апеляційного суду клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», думку захисника ОСОБА_8 , яка проти апеляційної скарги прокурора заперечує, клопотання обвинуваченого підтримує, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, дослідженим судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і у поданій апеляційній скарзі не оспорюються.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані правильно.
Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Так, санкцією ч. 1 ст. 296 КК України за вчинення хуліганства передбачено покарання у виді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у виді арешту на строк до шести місяців, або у виді обмеження волі на строк до п'яти років.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд урахував те, що обвинувачений раніше не судимий, а вчинений ним злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, визнав обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючими покарання обставинами - повне визнання ОСОБА_7 своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілій заподіяних збитків, позитивну характеристику його особи з місця проживання.
При цьому посилаючись на наявність вищевказаних пом'якшуючих обставин, суд вважав за можливе, керуючись ст. 69 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, яке не передбачене санкцією ч. 1 ст. 296 КК України.
Таке рішення суду є помилковим.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини КК України за цей злочин.
Входячи з вимог ст. 51 КК України самим м'яким видом кримінального покарання є штраф.
Оскільки санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачене покарання у виді штрафу, то перехід суду до іншого, не передбаченого даною нормою покарання у виді громадських робіт, яке є більш суворішим покаранням ніж штраф, суперечить вимогам ст. 69 КК України, а тому ухвалений щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вирок в частині призначення покарання є незаконним.
В той же час, колегія суддів визнає об'єктивно обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу недоцільне, оскільки обвинувачений ніде не працює, тобто не має постійного доходу.
З урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних, що характеризують особу винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема - щире каяття ОСОБА_7 у вчиненні злочину, активне сприяння ним розкриттю злочину, відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, здійснення ним догляду за непрацездатною матір"ю 1938 року народження, а також з урахуванням такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, убачається доцільним і відповідаючим вимогам ст. 65 КК України призначення ОСОБА_7 у межах санкції ч.1 ст. 296 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік, яке є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, обставини справи та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора про доцільність звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та покладення на нього ряду обов"язків в порядку ст. 76 КК України.
Враховуючи вищевказане, з метою виправлення допущеної судом першої інстанції помилки при призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає необхідним, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, на виконання вимог ст. 407, ст. 409, ст. 420 КПК України ухвалений судом у даному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вирок в частині призначення покарання скасувати і ухвалити свій вирок.
Що стосується заявленого обвинуваченим клопотання про застосування до нього акту амністії колегія суддів дійшла наступного висновку.
У заявленому в письмовій формі клопотанні, яке надійшло до Апеляційного суду Сумської області 28 квітня 2014 року, обвинувачений ОСОБА_7 просить звільнити його від відбування призначеного йому за ч. 1 ст. 296 КК України покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він має на утриманні матір-пенсіонера ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій виповнилося 75 років.
Згідно пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, за умови, що ці особи на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи і в цих батьків немає працездатних дітей.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Той факт, що мати обвинуваченого ОСОБА_7 . ОСОБА_7 має вік 75 років і проживає в місті Ромни Сумської області підтверджується доданими до заявленого клопотання письмовими доказами.
Разом з цим, з наявних у провадженні доказів убачається, що у матері обвинуваченого ОСОБА_7 . ОСОБА_7 є працездатна донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За таких обставин підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 амністії відповідно до п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» відсутні.
Тому, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення обвинуваченому покарання скасувати і ухвалити свій вирок.
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов"язки на протязі визначеного цим вироком іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В іншій частині вирок суду першої інстанції у даному провадженні залишити без змін.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від відбування покарання на підставі п."є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" відмовити.
Цей вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4