05 червня 2014 р. Справа № 876/1628/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю: позивача ОСОБА_2, представників відповідача Мельничука Л.А.,
Гнатковської М.І., представника третьої особи Носик Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду Львівської області від 14 січня 2014 року у адміністративній справі №461/11749/13-а, 2а/461/86/14 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про скасування ухвали міської ради,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, третя особа Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про скасування ухвали Львівської міської ради.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.01.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», Указу Президента України від 28.01.2010 р. №75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» та невірним встановленням обставин у справі. Вважає, що органи місцевого самоврядування не наділені правом визначати борців за незалежність України, суд не з'ясував на підставі яких документів і хто визнав вояками УПА осіб, яким здійснюється доплата до пенсії, не взяв до уваги, що Дивізія СС «Галичина» була військовою німецькою одиницею та українські новобранці військ СС, як і німецькі новобранці складали присягу на вірність головнокомандувачу німецькими збройними силами А. Гітлеру. З урахуванням наведених обставин просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи апелянт апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Представники відповідача Львівської міської ради та третьої особи Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечили та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін. Суть заперечень зводиться до того, що вказана ухвала будь - яким чином не порушує права, свободи та законні інтереси позивача, нею лише змінено в сторону збільшення розмір виплат та крім цього, статус осіб, яким здійснюється оплата був визначений комісією з питань визначення статусу ветеранів Української Повстанської Армії, що була утворена при Львівській обласній державній адміністрації.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Ухвалою Львівської міської ради від 19.03.2013 року №2222 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 10.03.2011 №247», внесено відповідні зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 10.03.2011 №247 «Про затвердження Комплексної програми соціальної підтримки окремих категорій громадян м. Львова», а також встановлено з 01.04.2013 року щомісячну доплату до пенсії: ветеранам УПА - у розмірі 1000 грн., колишнім воякам 1-ї Української Дивізії «Галичина» Української Національної Армії - у розмірі 1000 грн. відповідно до списку з чотирьох осіб, який подано у додатку №2 до ухвали. Додаток №1 до вказаної ухвали - видатки на фінансування Програми у 2013 році.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідачем доведено дотримання вимог, визначених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» при прийнятті ухвали від 19.03.2013 року №2222 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 10.03.2011 №247» та не підтверджено прийняттям оскаржуваної ухвали порушення прав, свобод та законних інтересів позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та таким що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 3 оскарженої ухвали Львівської міської ради від 19.03.2013 року №2222 встановлено з щомісячну доплату до пенсії ветеранам УПА та колишнім воякам 1-ї Української Дивізії «Галичина» Української Національної Армії на виконання Комплексної програми соціальної підтримки окремих категорій громадян м. Львова, затвердженої ухвалою ЛМР від 10.03.2011 року №247.
Метою цієї програми у частині надання допомог, пільг з послуг зв'язку та компенсаційних виплат є підвищення рівня соціального захисту малозабезпечених потребуючих мешканців міста: інвалідів, зокрема, інвалідів 1 групи, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів, багатодітних сімей, дітей, ветеранів УПА, вдів ветеранів УПА, вдів політв'язнів, членів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, інших категорій мешканців міста (п.1.2.1).
Таким чином, позивач оскаржує рішення відповідача, яким надано збільшено розмір певним категоріям осіб щомісячної доплати до пенсії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не довів наявність порушення оскаржуваним рішенням Львівської міської ради саме його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», до питань, які вирішують виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради серед іншого включено питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п.22); затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього (п.23).
Згідно із ч.2 ст.64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районні в містах ( у разі їх створення ) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Відповідно до оскарженої ухвали, окремій категорії мешканців міста Львова - ветеранам УПА та колишнім воякам 1-ї Української Дивізії «Галичина» Української Національної Армії - визначено додаткову соціальну допомогу - щомісячну доплату до пенсії, що здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником яких від імені територіальної громади міста є відповідна міська рада.
Що стосується доводів апелянта про те, що у міській раді відсутні підтверджуючі документи про те, що 405 вояків УПА та 4 вояки Першої Української Дивізії «Галичина» є колишніми вояками Ваффен СС 14 Добровільної Гренадерської дивізії, то статус вказаних осіб, із видачею відповідного посвідчення був наданий спеціальною комісією з питань визначення статусу ветеранів Української Повстанської Армії, що утворена при Львівській обласній державній адміністрації, розпорядженням голови ЛОДА від 26.01.1996 р. №91.
Крім цього, оскарженою позивачем ухвалою Львівської міської ради лише змінено розмір доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що прийняте відповідачем рішення є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Львівської області від 14 січня 2014 року у адміністративній справі №461/11749/13-а, 2а/461/86/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді О.І. Довга
В.С. Затолочний
Повний текст ухвали складено 10.06.2014 р.