Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" червня 2014 р. Справа № 911/1050/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс», м. Вишгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд», м. Бровари
про стягнення 165197,69 грн.
суддя А.Ю. Кошик
Представники:
Від позивача: Острянко М.М.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» про стягнення на підставі Договору будівельного підряду №19/08-13 від 19.08.2013р. 165197,69 грн., з яких 160170,05 грн. - сума основного боргу, 3763,31 грн. - пеня, 395,87 грн. - втрати від інфляції та 868,46 грн. - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору будівельного підряду №19/08-13 від 19.08.2013р. (далі - Договір), виконано роботи на загальну суму 1134203,28 грн. однак, відповідач порушуючи умови договору, частково здійснив розрахунок та заборгував 160170,05 грн., з огляду на що, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.8.3.2 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 3763,31 грн., за період з 07.12.2013р. по 21.03.2014р., на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу втрати від інфляції в розмірі 395,87 грн., за період з 16.12.2013р. по 02.03.2014р., та 3% річних в розмірі 868,46 грн., за період з 07.12.2013р. по 21.03.2014р.
Провадження у справі №911/1050/14 порушено відповідно до ухвали суду від 31.03.2014 року та призначено справу до розгляду на 15.04.2014 року.
Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2014 року подав додаткові пояснення на позов.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.04.2014 усно заперечив проти позовних вимог.
Розгляд справи відкладався до 06.05.2014 року у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин спору та витребування у сторін додаткових доказів та пояснень.
Зокрема, ухвалою від 15.04.2014 року позивача було зобов'язано надати письмові пояснення на клопотання відповідача стосовно застосування норм ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва». Відповідача було зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 31.03.2014 року, зокрема, надати обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його висновків, а також надати суду вірний, на йому думку, розрахунок суми боргу.
Позивач виконав вимоги ухвали суду та надав пояснення через канцелярію суду 06.05.2014р. Відповідач виконав вимоги суду частково та надав заперечення на позов, проте свого розрахунку суми боргу не надав.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в порушення п.4.2 Договору, позивач, до встановленого Графіком виконання робіт (додаток №3 до Договору) строку - 7 січня 2014р., обсяги робіт не виконав.
Згідно з пунктом 2.6. Договору оплата за фактично виконані роботи проводиться відповідачем у розмірі виконаних робіт за звітний місяць протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт за відповідний звітний місяць з пропорційним вирахуванням сум отриманих авансів.
Відповідач на виконання пункту 2.9 Договору притримує з кожного платежу 5% від вартості виконаних робіт (гарантійний фонд).
Прийняття відповідачем етапів та результатів виконання Робіт здійснюється щомісячно на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і Довідкою про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, які надаються підрядником у 3-х примірниках до 25 числа поточного місяця уповноваженій особі відповідача під розпис у супровідному листі або направляються на поштову адресу відповідача, а також в електронному вигляді. Несвоєчасно подані до підписання документи не розглядаються відповідачем і переносяться на наступний місяць.
Відповідач стверджує, що вказані у Акті за грудень 2013р. обсяги виконаних робіт та їх вартість не відповідала виконаним роботам по обсягам та вартості, про що позивачу було повідомлено у листі від 24 січня 2014 року № 01/24.
Цим же листом Акт здачі-приймання виконаних робіт та довідка були повернуті позивачу для виправлення недоліків у встановлений договором строк. Однак, як зазначає відповідач, виправлений акт здачі-приймання за грудень 2013р. відповідачу не надано.
Також, відповідач заперечує факт надіслання позивачем листів від 14.02.2014 № 55 з додатками, Акту з виправленими недоліками на суму 130 674,24 грн., від 05.03.2014р. № 74, від 07.03.2014р.№ 78 листа вимоги, оскільки ні відповідач, ні уповноважена особа відповідача такі документи не отримували.
Також відповідач вказав у запереченнях, що позивачем не дотримано досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності.
Розгляд справи було відкладено на 03.06.2014р. Зобов'язано позивача надати суду акт за грудень 2013 року. Відповідача зобов'язано детально зазначити, по яким Актам існують розбіжності і по якій причині, які роботи і на яку суму фактично виконані за Актом за грудень 2013 року.
Сторони попереджено про те, що в разі неявки в судове засідання справу буде розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
03.06.2014р. у судове засідання прибув представник позивача та надав через канцелярію витребувані судом документи та письмові пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Суд неодноразово зобов'язував відповідача надати суду свій розрахунок суми боргу та надати пояснення щодо порядку формування гарантійного фонду. Проте, відповідач ні свого розрахунку суми боргу, ні пояснень суду не надав.
Відповідно до п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Пунктом 3.14 вказаної вище Постанови передбачено, що з урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Враховуючи те, що встановлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк розгляду справи сплив, незважаючи на неодноразові вимоги суду відповідач витребувані судом пояснення та розрахунок суми боргу не надав, суд зважаючи на обставини справи та керуючись ст. 75 ГПК України прийшов до висновку відмовити відповідачу у задоволенні поданого клопотання і розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 03.06.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив наступне.
19.08.2013р. між відповідачем (генпідрядником) та позивачем (підрядником) укладено Договір будівельного підряду №19/08-13 від 19.08.2013р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, підрядник зобов'язався виконати і здати генпідряднику будівельно-монтажні роботи з монтажу системи опалення, системи водопостачання (В1, В2, Т3, Т4), монтаж системи каналізації (К1, К2) на будівництві Житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вул. Чорновола В'ячеслава (Житловий будинок №2), а генпідрядник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.
У відповідності до Договору позивач за період з вересня по грудень 2013 року виконав будівельно-монтажні роботи на загальну суму 1134203,28 грн. Підтвердженням факту виконання робіт підрядником і прийняття їх генпідрядником є:
- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2013р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 30.09.2013р. на суму 433171,68 грн., які підписані позивачем і відповідачем;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2013р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 31.10.2013р. на суму 223493,52 грн., які підписані позивачем і відповідачем;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2013р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 29.11.2013р. на суму 346863,84 грн., які підписані позивачем і відповідачем;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014р. на суму 130674,24 грн., які підписані позивачем, але не підписані відповідачем. З цього приводу позивач надав суду письмові пояснення, які були подані через канцелярію суду 29.05.2014р. та 03.06.2014р.
Як вбачається із наданих позивачем пояснень та доданих до них доказів у грудні 2013 року позивач виконував будівельно-монтажні роботи за Договором. До 25-го грудня 2013 року позивач надав відповідачу Акт приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робі (та витрати) на суму 130845,60 грн. Проте доказів передачі вказаних вище документів позивач не надав.
23.01.2014р. позивач знову надав відповідачу на підпис Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) на суму 130845,60 грн., а також підсумкову відомість ресурсів. Вказане підтверджується листом відповідача №01/24 від 24.01.2014р. Вказаним листом відповідач відмовив позивачу у підписанні Акта приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 23.01.2014р. з огляду на те, що позивачем завищені обсяги виконаних робіт, зокрема за пунктами 33/312, 34/313, 42/49, 43/50. Зазначеним листом відповідач повернув позивачу для перероблення отримані документи. Акт приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) на суму 130845,60 грн., а також підсумкова відомість ресурсів надані позивачем до матеріалів справи.
Також вказаним вище листом від 24.01.2014р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за виконані роботи в сумі 118033,16 грн., та повідомив позивача про розірвання договору.
14.02.2014р. позивач разом із супровідним листом №55 надав відповідачу Акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014р. і Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014р. на суму 130674,24 грн., а також підсумкову відомість ресурсів у трьох примірниках кожний. Відповідач отримав вказані вище документи 14.02.2014р. за вхідним номером 11, про що свідчить підпис представника відповідача Бобровницької А.О. на оригіналі листа, належним чином завірену копію якого позивач надав до матеріалів справи.
Заперечення відповідача з приводу того, що лист позивача №55 від 14.02.2014р. та додані до нього документи ніколи не надходили відповідачу критично оцінюються судом і не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Так, позивач надав суду належним чином завірені копії листів позивача від 18.02.2014р. №58, від 05.03.2014р. №74, від 07.03.2014р. №78 на яких містяться вхідні номери та підпис представника відповідача Бобровницької А.О. про їх отримання. Крім того, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0730104612308, зазначене поштове відправлення із копією позовної заяви позивача від 26.03.2014р. у відділенні зв'язку отримала представник відповідача Бобровницька А.О. Таким чином, вказаними доказами підтверджується наявність у Бобровницької А.О. повноважень на отримання від імені відповідача поштової кореспонденції.
Що стосується копій штатних розстановок організації від 14.02.2014р. і 30.04.2014р., які були надані відповідачем суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Статтею 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
З огляду на наведені вище норми закону вбачається, що штатний розпис підприємства затверджується його керівником, шляхом видачі відповідного розпорядчого документа.
В той же час штатні розстановки організації від 30.04.2014р. і 14.02.2014р., копії яких надані відповідачем, не місять підпису керівника відповідача, а самі копії не засвідчені належним чином. Зокрема засвідчувальний напис не містить назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка засвідчує копію, дати засвідчення копії. Обов'язковість вказаних реквізитів встановлена п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів.
Відповідно до п.5.2 Договору, генпідрядник зобов'язаний підписати надані підрядником Акти виконаних робіт протягом п'яти робочих днів від дати отримання, або в такий самий строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання із зазначенням строків виправлення виявлених у роботах недоліків.
Під мотивованою відмовою слід розуміти невідповідність виконаних робіт умовам договору, вимогам державних норм і правил, проектної документації, затвердженої генпідрядником, невідповідність якості або характеристик використаних при виконанні робіт матеріалів.
Якщо протягом зазначеного вище терміну генпідрядник не направив підряднику свою письмову відмову в прийманні виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач 14.02.2014р. отримав від позивача Акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014р. і Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014р. на суму 130674,24 грн., а також підсумкову відомість ресурсів у трьох примірниках кожний.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням наведеного вище перебіг строку на підписання відповідачем Акта приймання виконаних робіт від 14.02.2014р. почався з 15.04.2014р. і тривав до 21.04.2014р. включно. Протягом вказаного строку відповідач повинен був або підписати вказаний вище акт приймання виконаних робіт або надати позивачу мотивовану відмову від підписання акта.
В той же час, як підтверджено матеріалами справи відповідач протягом встановленого Договором строку Акт приймання виконаних робіт від 14.02.2014р. не підписав, своєї мотивованої відмови від його підписання позивачу не надав.
З урахуванням положень п.5.2 Договору роботи які виконані позивачем і вказані у Акті приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014р. на суму 130674,24 грн. прийняті відповідачем з 22.02.2014р.
Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певні будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Відповідно до частини 3 вказаної норми до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами частини 6 цієї статті Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Судом встановлено під час розгляду справи, що відповідач не скористався правами, передбаченими статтею 882 Цивільного кодексу України, а позивачем, в свою чергу, подані акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 від 14.02.2014р., на суму 130674,24 грн., які підтверджують виконання позивачем будівельно-монтажних робіт за Договором.
Суд зазначає, що відповідач у ході розгляду справи не заявляв вимог про визнання недійсними актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт та витрати від 30.09.2013р. на суму 433171,68 грн., від 31.10.2013р. на суму 223493,52 грн., від 29.11.2013р. на суму 346863,84 грн. та від 14.02.2014р. на суму 130674,24 грн.
З урахуванням наведеного вище судом, на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, встановлено, що позивач виконав будівельно-монтажні роботи за Договором на загальну суму 1134203,28 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково оплатив роботи, які були виконані позивачем за Договором. Зокрема, відповідач перерахував на рахунок позивача 953352,59 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1296 від 29.08.2013р. на суму 513495,88 грн., №1729 від 23.10.2013р. на суму 100000,00 грн., №1823 від 31.10.2013р. на суму 154000,00 грн., №2236 від 16.12.2013р. на суму 118000,00 грн. та №91 від 30.01.2014р. на суму 67856,00 грн., які містяться у справі.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що оплата за фактично виконані роботи проводиться генпідрядником у розмірі вартості виконаних робіт за звітний місяць - потягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за відповідний звітний місяць з пропорційним вирахуванням сум отриманих авансів.
Пунктом 2.9 Договору встановлено, що генпідрядник притримує з кожного платежу 5% (п'ять відсотків) від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів і обладнання та ПДВ) за звітний період (місяць) (далі - Гарантійний фонд).
Відповідно до п.2.10 Договору генпідрядник повертає утриману суму Гарантійного фонду підряднику протягом десяти банківських з моменту закінчення одного календарного року з дати підписання останнього акту приймання виконаних робіт. А у випадку дострокового розірвання Договору - протягом п'яти банківських днів з моменту закінчення тримісячного строку з дати дострокового розірвання Договору.
Як встановлено судом позивач виконав робіт за Договором на загальну суму 1134203,28 грн., в тому числі 413612,88 грн. вартість робіт і 720590,40 грн. вартість матеріалів і обладнання. Вартість матеріалів і обладнання визначена на підставі відомостей, які містяться у розділі І «Разом прямі витрати» актів приймання виконаних будівельних робіт. Розрахунок сум наданий позивачем і перевірений судом.
З урахуванням норм п.2.9 Договору сума Гарантійного фонду, яка підлягає тимчасовому притриманню відповідачем під час оплати за виконані роботи, становить п'ять відсотків від вартості робіт, без врахування матеріалів, та відповідно становить 20680,64 грн., що відображено в розрахунку позивача. Звертаючись до суду із позовом позивач не заявляв вимогу про стягнення із відповідача Гарантійного фонду у сумі 20680,64 грн., притриманого відповідачем.
Судом встановлено, що з метою отримання грошових коштів за виконані роботи позивач направив відповідачу лист від 07.03.2014р. №78 із вимогою про сплату боргу у сумі 160170,05 грн., без врахування суми Гарантійного фонду. Вказана вимога була отримана відповідачем 07.03.2014р. за вхідним номером 23, і залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до ст. 54 ГПК України зміст позовних вимог визначається позивачем у позові на власний розсуд. Подаючи позов до суду позивач вправі звертатись із позовними вимогами щодо стягнення із відповідача як повної суми боргу так і частини.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.
Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 1134203,28 грн., відповідачем оплачено 953352,59 грн., на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем робіт склала 180850,69 грн., в тому числі 20680,64 грн. коштів Гарантійного фонду, вимоги про стягнення яких позивачем у цій справі не заявлялись. Сума основного боргу у розмірі 160170,05 грн., заявлена позивачем до стягнення, відповідачем на час розгляду справи не сплачена.
Відповідно до п.8.3.2 Договору зобов'язання генпідрядника щодо своєчасної та у повному обсязі оплати виконаних робіт забезпечене пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Частиною 3 ст. 549 ГК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі п.8.3.2 Договору позивачем на суми заборгованості відповідача нарахована пеня, розмір якої за період з 07.12.2013р. по 21.03.2014р. сумарно становить 3763,31 грн. Пеня нарахована в межах строку позовної давності та строку нарахування встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача пені у сумі 3763,31 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Керуючись ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача втрати від інфляції за період з 16.12.2013р. по 02.03.2014р. у сумі 395,87 грн. та три проценти річних, за період з 07.12.2013р. по 21.03.2014р. у сумі 868,46 грн.
Перевіривши розрахунки сум втрат від інфляції та процентів, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача 395,87 грн. втрат від інфляції та 868,46 грн. трьох процентів річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом позивач відповідно до платіжного доручення №481 від 25.03.2014р. сплатив 3303,97 грн. судового збору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено п. 1.12. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
В ході розгляду спору судом було витребувано у відповідача контр розрахунок щодо заявленої суми боргу, яку відповідач заперечує, однак, відповідна вимога не була виконана відповідачем без поважних причин.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні матеріали відповідачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Київська, 135, код ЄДРПОУ 34837703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 20589354) 160170 (сто шістдесят тисяч сто сімдесят) грн. 05 коп. основного боргу, 3763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн. 31 коп. пені, 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 87 коп. втрат від інфляції, 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 46 коп. 3% річних та 3303 (три тисячі триста три) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Кошик А.Ю.
дата підписання 16.06.2014 р.