ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10278/14 16.06.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними
інвестиціями "Дікергофф/ Україна/"
до Приватного підприємства "Моноліт"
про стягнення 129 790,36 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
Від позивача Іваницька О.П. за довіреністю від 16.06.2014
Від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
27.05.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 122-ЮВ від 21.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" (надалі - позивач) до Приватного підприємства "Моноліт" (надалі - відповідач) про стягнення 129 790,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/10278/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014.
16.06.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
В судове засідання, призначене на 16.06.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду.
В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представник відповідача не з'явився.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
17.07.2006 між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) (разом - Сторони), було укладено Договір поставки № 17/07-06 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця бетон товарний в кількості та на умовах зазначених в цьому Договорц, а Покупець зобов'язується прийняти бетон та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у Договорі.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 8.1 - 8.2 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та є чинним до 31.12.2006. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з Сторін не заявить про свій намір не продовжувати його дію, строк дії цього Договору вважається подовженим на наступний календарний рік.
Судом встановлено, що жодна із сторін із заявою про відмові від продовження строку дії договору жодного разу не зверталась.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).
Згідно п. 5.2. Договору, в редакції викладеній в Додатковій угоді № 1 до Договору від 23.09.2011, оплата поставленого Бетону здійснюється відповідачем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження Бетону позивачем.
У відповідності до п. 5.4. Договору, сторони досягли згоди, що вартість транспортування бетону сплачується одночасно з оплатою вартості бетону протягом строку, вказаного у п. 5.2. Договору. Згідно п. 5.1. та 5.3. Договору ціна бетону та вартість його транспортування визначена позивачем та відповідачем в додатках до Договору.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Заборгованість відповідача за поставлений бетон та послуги по його доставці становить 102 410,23 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Остання поставка бетону на користь відповідача була здійснена позивачем 20.02.2013, що підтверджується зведеною накладною № СВ-04522\954 від 20.02.2013. Отже у відповідності до вищенаведених положень Договору, відповідач повинен був спалити на користь позивача грошові кошти за поставлений бетон щонайпізніше до 22.03.2013, проте не виконав цього зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідачем виконано частково, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 102 410,23 грн.
З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковою накладною, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.
За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором поставки № 17/07-06 від 17.07.2006 у розмірі 102 410,23 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 16 789,67 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 6.1 Договору.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 16 789,67 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 585,75 грн. трьох відсотків річних та 7 004,70 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Моноліт" (99053, м. Севастополь, Вулиця Вакуленчука, будинок 26 А; ідентифікаційний код: 20687772) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф/ Україна/" (03083, м. Київ, Вулиця Червонопрапорна , будинок 26; ідентифікаційний код 31029255) 102 410 (сто дві тисячі чотириста десять) грн. 23 коп. - основного боргу, 16 789 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 67 коп. - пені, 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 76 коп. - 3% річних, 7 004 (сім тисяч чотири) грн. 70 коп. - інфляційних втрат та 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп. - судового збору за подання позовної заяви.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 18.06.2014
Суддя М.О. Лиськов