Дата документу 29.05.2014
Справа № 334/11027/13-ц
Провадження № 2/334/547/2014
29 травня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Нікітенко Н.П.,
при секретарі - Сагайдак Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що відповідно до укладеного договору № DNABRX04830028 від 15.11.2007 року ОСОБА_1 15.11.2007 року отримав кредит у розмірі 2220,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
30.11.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя винесено судовий наказ про стягнення заборгованості у сумі 7654,36 грн. з відповідача за договором № б/н від 15.11.2007 року.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 06.11.2013 року має заборгованість - 9568,91 грн., яка складається з наступного:
- 8637,06 грн. - заборгованість з пені;
а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 431,85 грн. - штраф (процентна складова).
У добровільному порядку заборгованість відповідачем на цей час не погашена.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач та його адвокат заперечують проти заявленого позову, просять суд відмовити повністю, у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, адвоката відповідача, відповідача, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не установлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник забов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлений строк, відповідно до умов договору.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Судом встановлено, що 15.11.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2220,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
З пояснень представника позивача вбачається, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
30.11.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7654,36 грн. за кредитним договором № б/н від 15.11.2007 року. Тому в новому розрахунку заборгованості від 06.11.2013 року вже врахована сума стягнення по даному судовому наказу.
Відповідно до наданого розрахунку, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 06.11.2013 рік за ним утворилася заборгованість у загальній сумі 9568,91 грн., яка складається з наступного: заборгованості з пені - 8637,06 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 431,85 грн. - штраф (процентна складова).
Строк виконання щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти 15.11.2007 року, щомісячні зобов'язання з погашення кредиту належним чином не виконував, у той час як з вимоги про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 02 грудня 2013 року.
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення заборгованості.
Аналогічні висновки містяться у поставі Верховного суду України від 06 листопада 2013 року.
Отже, права банку були порушені, а тому у позивача виникло право на звернення до суду і почався перебіг строку позовної давності, однак позивач звернувся до суду тільки 02.12.2013 року, тобто більше, ніж через рік після початку перебігу строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності, тому на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку із спливом позовної давності.
З огляду на ст. 88 ЦПК, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати поверненню або стягненню з відповідачів не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю. Отже, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 30, 60, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Нікітенко Н. П.