Справа № 11-кп/796/542/2014 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія КК: ч. 2 ст. 185 Доповідач ОСОБА_2
16 червня2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12014100040000889 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року, та клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення від відбування покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року ,-
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, який одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 08 листопада 2013 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України,
[1]
встановила:
Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушенні за ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання визначеного вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 3-х (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_7 25 січня 2014 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку №14 по вул. Тампере в м. Києві, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно викрав ноутбук марки «ASUS», модель К56СВ-ХХ398, вартістю 4874 гривень 91 копійка, що належить потерпілому ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу, з лавки, на яку його поклав потерпілий, після чого з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4874 гривень 91 копійка.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив про пом'якшення призначеного покарання, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу. Просить врахувати те, що його дружина не працює, він є єдиним годувальником сім”ї та на утриманні має малолітнього сина.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляції не подані.
Також, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про застосування до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році», посилаючись на те, що він має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги та клопотання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, і вважав можливим застосувати до нього амністію, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за обставин, викладених у вироку є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченим, досліджувались за його згодою в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому згідно ч.2 ст.394 КПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер вчиненого злочину, ступінь його суспільної небезпеки, наслідки, що настали, дані про особу винного. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд визнав його щире каяття та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Обставиною, що обтяжує його покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив злочин в період іспитового строку за вироком Кагарлицького районного суду Київської обл. від 08 листопада 2013 року, суд обґрунтовано, у відповідності до положень ст.71 КК України, призначив покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Саме таке покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, а також є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Судом враховані всі обставини, на які вказав в апеляційній скарзі обвинувачений, будь-яких інших доводів щодо суворості призначеного судом першої інстанції покарання в апеляційній скарзі не наведено.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Що стосується клопотання обвинуваченого про застосування до нього амністії, то воно, на думку колегії суддів, підлягає задоволенню.
Згідно п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» у 2014 році підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, не позбавлені батьківських прав особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин середньої тяжкості в період іспитового строку за вироком Кагарлицького районного суду Київської обл. від 08 листопада 2013 року, яким він засуджений за за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, тобто за вчинення злочинів невеликої і середньої тяжкості.
Згідно свідоцтва про народження дитини, він має неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з наданих на запит апеляційного суду довідок Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції в м. Києві №3454/02-02-18 від 12.06.2014 року та Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві Державної адміністрації №01-04-2242 від 13.06.2014 року батьківських прав щодо сина ОСОБА_11 не позбавлений.
Підстав, зазначених в ст.8 Закону України «Про амністію в 2014 році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні від 1 жовтня 1996 року, які б перешкодили застосувати амністію до обвинуваченого, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування амністії задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі на підставі п. «в» ст..1 Закону України від 19 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році».
Звільнити ОСОБА_7 з - під варти в залі суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4