1[1]
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42013110010000572 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Григориополь Республіки Молдова, росіянина, громадянина Молдови, з неповною середньою освітою, який не працює, не одружений, не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
встановила:
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2014 року під час підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110000000214 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору.
Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції вказав, що органом досудового розслідування вимоги ч. 2 ст. 291 КПК України не виконані в повному обсязі, в порушення вимог ст.109,110 КПК України в реєстрі не зазначені всі процесуальні та слідчі дії, проведені в ході досудового розслідування, зокрема не міститься протоколу роз'яснення прав підозрюваному під час досудового розслідування, та його захиснику не надано доступу до матеріалів досудового провадження.
Крім того, суд зазначив, що з долученої до обвинувального акту копії розписки про отримання акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не можливо встановити, який саме захисник отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, оскільки жодні дані про захисника в обвинувальному акті відсутні. Також в розписці не вказано дату, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені підозрюваному та захиснику. Зазначене свідчить про те, що підозрюваний та захисник фактично не отримали обвинувального акту, оформленого відповідно до вимог КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2014 року скасувати. Ухвалити нову ухвалу, якою призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акта.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що в обвинувальному акті вказані усі відомості, передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України. Що стосується роз'яснення права підозрюваному під час досудового розслідування, то окремий протокол про це не складався, а згідно ст.277 КПК України, права підозрюваного включені до змісту письмового повідомлення про підозру, про яке вказано у реєстрі матеріалів кримінального провадження, а у матеріалах провадження наявні пам'ятка про процесуальні права підозрюваного ОСОБА_7 .
Захиснику ОСОБА_8 надавався доступ до матеріалів розслідування, але захисник та обвинувачений неодноразово відмовлялися з'являтися до слідчого та отримувати під розписку обвинувальний акт з додатками.
На думку обвинувачення відсутні фактичні та юридичні підстави вважати недоліком обвинувального акту відсутність у розписці про отримання обвинувального акту та реєстру дати її складання, враховуючи те, що обвинувальний акт з додатками був направлений поштою за адресою мешкання обвинуваченого. Також чинним КПК України не встановлено переліку відомостей, які повинні міститися у розписці підозрюваного про отримання ним обвинувального акту, реєстру, та цивільного позову, якщо останній заявлявся, тобто немає вимоги законодавства про зазначення у розписці дати її отримання обвинуваченим.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст.314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п.п.1-9 цієї частини.
Згідно п.1, 3 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування і розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
В порушення вимог п.3 ч.4 ст.291, ст..293 КПК України до обвинувального акту не додана розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
З копії розписки, доданої до обвинувального акту, вбачається лише, що копію обвинувального акту ОСОБА_7 та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, ніби - то надіслано по пошті, при цьому розписка не датована, з її змісту не зрозуміло ким і коли вона була складена та коли ці документи були направлені підозрюваному. Отже зазначена розписка не підтверджує факту отримання підозрюваним та його захисником копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Згідно додатку до апеляційної скарги 31.03.2014 року ( копій супровідних листів і квитанцій про відправлення рекомендованих листів) ОСОБА_7 і його захиснику ОСОБА_8 поштою були направленні копії обвинувального акту та реєстр матеріалів. Розписки про їх отримання до апеляційної скарги не додані.
Згідно пояснень обвинуваченого і його захисника у підготовчому судовому засіданні, вони не отримували цих документів.
Статтею 293 КПК України передбачено надання підозрюваному та його захиснику копії обвинувального акту та реєстр матеріалів саме під розписку, тому суд обґрунтовано вказав у своїй ухвалі на зазначений недолік.
Реєстр матеріалів досудового розслідування обов'язково повинен містити дані про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання ним доступу до матеріалів із зазначенням таких матеріалів.
Як вбачається з наданого до суду реєстру, в порушення вимог ст.109 КПК України, захиснику не надано доступу до матеріалів досудового розслідування.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що слідчий вжив всіх можливих заходів для забезпечення прав підозрюваного та захисника щодо доступу до матеріалів кримінального провадження та вручення їм необхідних копій обвинувального акту та реєстру досудового розслідування не ґрунтуються на поданих до суду матеріалах. Крім того з додатку до апеляційної скарги вбачається, що 11.03.2014 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами даного досудового розслідування з посиланням на те, що доводи, які зазначені у клопотанні не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, на яке слідчий не з'явився.
Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними.
Щодо інших доводів прокурора в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду матеріалам кримінального провадження, то на думку колегії суддів вони заслуговують на увагу.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд в своїй ухвалі не зазначив жодної із відомостей, передбачених п.п.1-9 ч.2 ст.291, які не зазначено в обвинувальному акті, тому доводи прокурора в апеляційній скарзі в цій частині є обґрунтованими.
Згідно ст.277 КПК України зміст письмового повідомлення про підозру має містити права підозрюваного.
В реєстрі матеріалів досудового розслідування є помітка про повідомлення про підозру, тому вказівка суду на те, що в реєстрі не міститься протоколу роз'яснення прав підозрюваному, є зайвою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посилання на ці обставини підлягають виключенню із ухвали суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.407, ч.2 ст.376 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13.05.2014 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110010000572 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору, змінити: виключити із неї посилання суду на невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 ч.2 ст.291 КПК України, та про необхідність зазначення в реєстрі про протокол роз'яснення прав підозрюваному.
В решті цю ухвалу залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-кп/796/619/2014 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10
Категорія КК: ч. 2 ст.186 Доповідач ОСОБА_1