АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
11 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Волошиної В.М.
при секретарі: Місюра М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на будинок, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації.
Колегія суддів, -
У квітні 2013 р. ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на будинок, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є єдиним спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.
11 грудня 2007 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 р., вказаний договір визнано недійсним.
Зазначав, що 26 лютого 2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування вказаного будинку, згідно якого останній прийняв у дар спірний будинок, й у подальшому зареєстрував у ньому членів своєї родини: ОСОБА_5 та неповнолітніх - ОСОБА_6, ОСОБА_7, які фактично в ньому не проживають.
Посилаючись на викладене та ту обставину, що укладений між відповідачами договір дарування та реєстрація членів сім'ї відповідача порушує його законні права та інтереси, як єдиного спадкоємця померлого ОСОБА_9 та власника будинку АДРЕСА_1, просив суд: визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказаний будинок, витребувати у ОСОБА_4 на його користь спірний будинок, усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком, шляхом скасування місця реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у спірному будинку та зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві зняти їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 р. позов задоволено частково. Постановлено визнати право власності ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_1 та витребувати вказаний житловий будинок із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема на ту обставину, що заповіт померлого ОСОБА_9, на підставі якого було встановлено право власності позивача в порядку спадкування оскаржується нею у судовому порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та, за змістом апеляційної скарги, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, представника Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, ОСОБА_3 та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
У відповідності до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 грудня 2007 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.
Між тим, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 р., договір купівлі-продажу визнано недійсним.
Відповідно до матеріалів спадкової справи №1330/2009 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, ОСОБА_3 прийняв все спадкове майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що належало на день смерті і на що спадкодавець за законом мав право /а.с.152/.
26 лютого 2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування будинку АДРЕСА_1, за умовами якого відповідачка подарувала, а відповідач прийняв у дар вказаний житловий будинок /а.с.13/.
Згідно довідки житлово-експлуатаційної контори «Діброва» №2023 за формою №3 від 26 вересня 2012 р. у будинку АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться члени сім'ї ОСОБА_4: дружина - ОСОБА_5 та неповнолітні діти - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 /а.с.14/.
Задовольняючи позовні вимоги частково, районний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного будинку від 11 грудня 2007 р. є недійсним з моменту його укладення; шо на час відкриття спадщини спірний будинок та всі права щодо нього належать ОСОБА_3, як спадкоємцю померлого ОСОБА_9, а спірний будинок був набутий ОСОБА_4 безвідплатно від ОСОБА_2 - шляхом укладення договору дарування, незаконно, у зв'язку з чим і підлягає витребуванню у відповідача.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка звернулася у суд з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, на підставі якого позивач успадкував спірний житловий будинок, не можуть бути прийняті судом до уваги, остільки висновків суду про відсутність правових підстав до укладення між відповідачами договору дарування не спростовують.
Колегія суддів враховує й ту обставину, що ОСОБА_3, являючись власником нерухомого майна, незаконно позбавлений права ним володіння, а також те, що у випадку наявності підстав рішення суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Судді:
Справа №761/11142/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7869/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Мальцева Д.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.