№ апеляційного провадження: 22-ц/796/525/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гриньковська Н.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Кулікової С.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
за участю: позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представника відповідача Білопольської Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказу про звільнення, зобов'язання вчинити дії.
У серпні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, ставив питання про зобов'язання виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 12 травня 2010 року за 1001 день в сумі 568 568 гривень у зв'язку з незаконним звільненням його з посади директора Українського науково- дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу «Украгропромпродуктивність», на яку його поновлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2011 року, за увесь період невиконання вказаного рішення суду роботодавцем. Крім того, просив скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.08.2012 року №171-п про звільнення його з посади директора інституту у зв'язку із закінченням строку дії контракту; зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України допустити його фактично на робоче місце директора Українського науково - дослідного інституту Міністерства аграрної політики та продовольства України, вчинити відповідні записи в трудові книжці, врахувати робочий час на посаді.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2013 року позов було задоволено частково.
Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2010 року по 05.07.2011 рік у сумі 157 340,82 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу та ставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому також судом не встановлено, що Інститут є структурною одиницею та підзвітний Міністерству, штатний розпис, фінансовий кошторис, його дохідна та видаткова частини, затверджуються також Міністерством.
Суд своїм рішенням зобов'язав стягнути з Інституту на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу, чим звільнив Міністерство, як керівний орган від відповідальності, який звільнив позивача з посади. Прийняте рішення створює додаткові труднощі для виплати позивачу законної заробітної плати за вимушений прогул, що як наслідок затягує та ускладнює виконання рішень Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2011 року та про поновлення позивача на роботі.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_3 наказом Міністерства аграрної політики України від 27.08.2007 року №183-П у відповідності до контракту був призначений на посаду директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу «Украгропромпродуктивність».
Наказом № 96 - п Міністерства аграрної політики України від 12.05.2010 року контракт було розірвано та звільнено ОСОБА_3 13.05.2010 року з займаної посади згідно п.8 статті 36 КЗпП України.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2011 року ОСОБА_3 поновлено на роботі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.09.2011 року надано роз'яснення рішення суду в частині визначення дати поновлення позивача на роботі.
Наказом № 167 -п Міністерства аграрної політики України від 23.08.2012 року ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.
Та у відповідності до наказу за № 171-п від 27.08.2012 року звільнено з посади директора у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 27.08.2007 року за п.2 ст.36 КЗпП України.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог позивача про скасування наказу про звільнення, виходив з того, що у відповідності до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового контракту є закінчення строку дії строкового договору. Оскільки, ОСОБА_3 працював та був поновлений на підставі контракту, який є строковим договором, укладеним з ним на п'ять років ( з 27.08.2007 року по 27.08.2012 року), то власник по його закінченню правомірно поставив вимогу про припинення трудових відносин з настанням граничної дати дії контракту. А відтак, суд вважав наказ № 171- п від 27.08.2012 року про звільнення позивача з посади директора у зв'язку з закінченням строку дії контракту таким що відповідав положенням п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Доводи апеляційних скарг щодо не взяття судом першої інстанції до уваги незаконності зазначеного вище наказу про його звільнення з підстав того, що даний наказ визнаний незаконним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2013 року, а також був постановлений до того як він був поновлений на роботі, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Правомірним є висновок суду, що зміна формулювання в наказі щодо дати поновлення на роботі ОСОБА_3 не впливає на законність наступного його звільнення згідно п.2ст. 36 КЗпП України.
Крім того з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ( т. 1 а.а.17-20) позивач звертаючись до суду ставив питання про зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України вчинити дії - фактично допустити ОСОБА_3 на робоче місце директора Українського науково - дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу «Украгропромпродуктивність». Однак, за відсутності контракту підстави для допуску до роботи на посаді керівника установи відсутні.
Слід також зазначити, що посилання апелянтів на наявність в матеріалах справи доказів щодо порушення кримінальної справи за фактом невиконання службовими особами Міністерства аграрної політики та продовольства України рішення апеляційного суду м. Києва від 05.07.2011 року про поновлення позивача на посаді директора, не може слугувати ( за відсутності прийнятого процесуального рішення) обставиною яка у відповідності до положень ст. 61 ЦПК України звільняє позивача від доказування обставин визначених ним у позові.
Також колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача що після закінчення дії контракту він вважається працівником який продовжує працювати на загальних умовах, тобто за трудовим договором укладеним на невизначений строк, так як вони є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду про недоведеність вимог позивача в частині скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, такими що ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
У той же час колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2010 року по 05.07.2011 рік у сумі 157 340,82 гривень, вийшов за межі заявлених позивачем вимог. Так як звертаючись до суду з позовом позивач ставив питання щодо стягнення з відповідача ( Міністерство аграрної політики та продовольства України) заробітної плати за час вимушеного прогулу.
При цьому Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики був визначений ним в якості третьої особи по справі ( - а.с. 1 - 2 , 17 - 20 т. 1.)
А відтак, беручи до уваги те, що за правилами ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, і позивач у ході розгляду справи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог не ставив питання щодо стягнення заробітної плати з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики, то постановлене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Звертаючись до суду та ставлячи питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з Міністерства аграрної політики та продовольства України, позивач на думку колегії суддів не взяв до уваги те, що посада директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики не рахується в штатному розписі Міністерства, а є у штатному розписі інституту і директор отримує заробітну плату безпосередньо за рахунок коштів інституту.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту, щодо відновлення порушених прав в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду ( ст. 236 КЗпП) шляхом подачі позову не відповідає положенням зазначеної вище норми права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає що вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню так як заявлені позивачем до неналежного відповідача та не в той спосіб.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2013 року скасувати в частині стягнення з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У іншій частині постановлене судове рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: