20.11.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:
Вотьканича Ф.А. (головуючого), Демченка С.М. і Животова Є.Г.,
при секретарі судових засідань - Головець М.А., за участю прокурора - Ільчука І.М., обвинуваченого - ОСОБА_5 та його захисника - ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_7 його представника ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №11кп/777/133/13 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, прокурора відділу прокуратури Закарпатської області, захисника ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 31 травня 2013 року, яким:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тайшет Іркутської області, Російська Федерація, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає в АДРЕСА_1 раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 5 років 5 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 залишено тримання під вартою, а строк відбування покарання ухвалено розпочати обчислювати з моменту його затримання - 03 березня 2013 року.
Вирішено питання про речові докази у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Згідно встановлених обставин, ОСОБА_5 03.03.2013 року близько 14 год. 40 хв., керуючи на підставі доручення, належним ОСОБА_11, технічно справним сідловим тягачем марки «DAF 95 ХF 480», транзитний номерний знак НОМЕР_3, по автодорозі «М-06», сполученням «Київ-Чоп» в напрямку м. Ужгород та на ділянці 777 км + 800 м автодороги «Київ - Чоп», поблизу повороту на с. Старе Давидково Мукачівського району, рухаючись із швидкістю 70-80 км/год., порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. В результаті вказаних порушень правил безпеки дорожнього руху, ОСОБА_5 не впорався із керуванням транспортного засобу, допустив його виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який в той час рухався по автодорозі «М-06», сполученням «Київ-Чоп» із швидкістю близько 50-60 км/год. по своїй смузі руху із сторони с. Ракошино Мукачівського району в напрямку м. Мукачево. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажири автомобіля НОМЕР_2 отримали тілесні ушкодження, а саме: згідно висновку судово-медичної експертизи № 89/13 від 07.03.2013 року, водій автомобіля марки «ВАЗ 2107», ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя, від яких помер в реанімаційному відділенні Мукачівської ЦРЛ; згідно з висновком судово-медичної експертизи № 85/13 від 03.03.2013 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2107», ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких помер на місці пригоди; згідно з висновком судово-медичної експертизи № 86/2013 від 03.03.2013 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2107», ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, від яких померла на місці пригоди; згідно з висновком судово-медичної експертизи № 273/13 від 05.03.2013 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2107», ОСОБА_14, отримала тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення; згідно з висновком судово-медичної експертизи № 264/2013 від 05.03.2013 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2107», ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день. Між описаними тілесними ушкодженнями та дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.03.2013 року, вбачається (перебуває) прямий причинно-наслідковий звязок.
Під час руху обвинувачений ОСОБА_5 допустив порушення вимог п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху відповідно до яких:
- п.1.3 - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п.1.4 - Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила;
- п. 1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п.10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 11.2 - Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини;
- п. 11.3 - На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Допущені обвинуваченим ОСОБА_5 порушення п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками, внаслідок яких ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень померли, потерпіла ОСОБА_14 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 вважає призначене відносно останнього покарання надто суворим та з урахування даних про його особу, наявності пом'якшуючих обставин просить вирок суду змінити та призначити покарання, застосувавши вимоги ст.75 КК України.
В апеляційній скарзі прокурора порушено питання про зміну вироку та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрат на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 1103,40 грн..
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відмовились від своїх апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали подану захисником апеляцію, пояснення потерпілих та їх представника про призначення ОСОБА_5 покарання з застосуванням ст.75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження, загибель кількох осіб.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих відповідальність обставин та даних, що характеризують винну особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував визнання вини, щире каяття останнього, активне сприяння у розкритті правопорушення, як обставини, що пом'якшують покарання і належним чином вмотивував в цій частині своє рішення. Тому твердження захисника в апеляційній скарзі про неврахування судом наведених обставин є безпідставними, оскільки суперечать змісту вироку, згідно з яким ці обставини фактично враховані у такій якості.
Визнаючи обставинами, що пом'якшують покарання, позитивну характеристику ОСОБА_5, відсутність у нього судимості, а також щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, а також відсутності обтяжуючих покарання обставин суд належним чином мотивував в цій частині своє рішення.
Покарання ОСОБА_5 судом призначено з урахуванням й інших обставин справи, зокрема: ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке хоч і відноситься до категорії тяжких, разом з ним вчинене з необережності, його ставлення до вчиненого, що виразилось у тому, що він визнав вину та висловив жаль з приводу вчиненого, його поведінку після вчиненого злочину - добровільне часткове відшкодування завданого збитку та бажання в подальшому допомагати сім'ям потерпілих.
Зазначені у апеляційній скарзі захисника обґрунтування щодо необхідності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого покарання або в тому числі із застосуванням ст.75 КК України, є непереконливими, оскільки, враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наслідків, що настали, судом першої інстанції призначено обвинуваченому основне покарання ближче до мінімального розміру, з передбачених санкцією статті, за якою його засуджено, в зв'язку з чим висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства є обґрунтованим.
Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що апеляційна скарга прокурора в частині незастосування судом стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів є обґрунтованою, оскільки згідно вимог ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у них зазначено відомості щодо розмірів витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування на загальну суму 1103 грн. 40 коп. а тому такі підлягали обов'язковому стягненню з обвинуваченого, через що вирок суду в цій частині підлягає до зміни.
Інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 408 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави 1103 грн. 40 коп. витрат на залучення експертів для проведення експертиз.
У решті вирок суду залишити без змін.
Судді: