Справа № 645/6527/13-ц
Провадження № 2/645/142/14
11 червня 2014 року
м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом КП „Харківські теплові мережі" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надане теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до КП „Харківські теплові мережі" про відшкодування майнової шкоди та зміну умов договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді за №13489,
встановив:
Позивач КП „Харківські теплові мережі" звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за надане теплопостачання в якому вказує на те, що відповідачам на праві власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1, які не уклавши договір на постачання теплової енергії отримували теплову енергію за рахунок позивача, яку КП «Харківські теплові мережі» подає у централізовану систему опалення житлового будинку, де розташоване нежитлове приміщення ОСОБА_2. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - потягом року. Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення та відключення від опалення (№ 178/5760 від 12.10.2009, № 178/6343 від 15.04.2010, № 178/7478 від 05.10.2010, № 178/6793 від 18.04.2011, № 178/7815 від 14.10.2011, № 178/7295 від 09.04.2012
За період бездоговірного користування з вересня 2009 по червень 2012 відповідачем безпідставно спожито теплової енергії на суму 18483,07 грн.
Відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України особа, що набула майно без достатньої підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу.
Таким чином, у період з вересня 2009 по червень 2012 відповідачі за рахунок позивача користувалися тепловою енергією на потреби опалення без договору, тобто без достатніх підстав, тому згідно ст. ст. 1212, 1213 ЦК України вартість спожитої теплової енергії повинна бути відшкодована підприємству.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, підтвердив ті фактичні обставини, які викладено у позові, вказує також на те, що між ОСОБА_2 та КП «ХТМ» 01.06.2012р. був укладений договір купівлі продажу теплової енергії в гарячий воді, де відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати за період без договірного користування укладення договору, але свої договірні зобов'язання за договором виконує неналежне, а також уточнила суму заборгованості і просить стягнути загальну суму 16291,71грн., з урахуванням того, що відповідач переплатив в період дії договору від 01.06.2012р. - 2191,36 грн.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічною позовною заявою про відшкодування майнової шкоди та зміну умов договору за №13489 шляхом вилучення з нього протиправно внесених пунктів, посилаючись на те, що рішенням Червонозаводського райсуду м. Харкова від 21.08.2009р. житлові приміщення АДРЕСА_1, були переведені в нежитлові і за ним та його жінкою було визнано право власності на вказані приміщення і це давало право займатися реконструкцією комунікації приміщення.
Відповідно до Порядку «Про порядок переведення житлових приміщень та житлових будинків в нежитлові він повинен в цій період тільки укласти договір на вивіз будівельного сміття, а договір купівлі продажу теплової енергії укладається при завершення реконструкції. Реконструкція була закінчена у квітні 2012року. За цій час були замінені водопровідні та каналізаційні труби, в 2010р. установлено в мережу прилад обліку горючої води і в квітні 2012р. встановлені 25 секцій біметалевих радіаторів АЛТЕРМО. Реконструкція приміщення АДРЕСА_1 була закінчена лише у 2012 р. 04.04.2012 р. звернувся до філії «Харківтеплозбут» з заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячий воді. 08.05.12р. представник КП «ХТМ» виконав обстеження системи теплопостачання. Була проведена експертиза 24.05.2012р. по розрахунку ціни товару, які експерт зробив згідно теплового потоку секцій радіатора АЛТЕРМО, що дало можливість з цього часу вираховувати вартість теплоенергії як товару.
05.04.2012р., отримав текст договору для ознайомлення і підпису. В договор внес заперечення про несумісність з договором п.3.2.19, та пунктів 3, 4 Додатку №1 про гаряче водопостачання, та п.5, 6 Додатку №1 про опалення приміщення. 11.07.2012 року звернуся з листом до КП « ХТС» про виключення цих пунктів з договору, але отримав відмову. Договір купівлі продажу був підписаний 01.06.2012р. Вважає, що позивачем протиправно внесені вказані пункті договору, які передбачають оплату за період без договірного користування до укладення договору. Вважає, що цій договір є договором приєднання і він відповідно до ст. 634 ЦК України просить вилучити вказані пункти договору. До підписання цього договору сплачував за надання комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" сплатив за обігрів приміщення та гарячу воду за період 21.08.2009 по 01.06.2012 р. 6414 грн. 98 коп., але незважаючи на це, позивач вимагає з них безпідставно сплатити 18483,07 грн.
Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2012р. він виконує своєчасно. Приблизно 20 числа кожного місяця він дає відомості про кількість використаної гарячої води і отримує Акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії та рахунок фактуру на передоплату за теплоенергії на наступний місяць. Відповідно до розрахунку за час дії договору на 1 січня 2014 року була внесена передоплата у розмірі 10 434 гри 86 коп, а відповідно до актів використали теплову енергію в сумі 8343, 50 коп. Залишок становить 2 091 грн 36 коп., якій КП «Харківтеплозбут» використав на погашення неіснуючого намальованого боргу, а 193 грн 99 коп, невідомо куди зарахували. Канцелярські витрати склали 73 грн. Просить стягнути з КП « ХТС» вказану суму.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти пред'явлених вимог КП «ХТМ» з тих же самих підстав.
Представник позивача КП « ХТМ» зустрічні вимоги визнав частково та пояснила, що підстав для зміни договору від 01.06.2012 року, якій укладеній підприємством з ОСОБА_2 немає. Підприємство дізналося про переведення квартири позивача у нежитловий фонд лише у 2012 року, коли позивач звернувся з заявою для укладання договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді. Враховуючи, що житлові приміщення АДРЕСА_1 згідно рішенню Червонозаводського райсуду м. Харкова від 21.08.2009р. були переведені в нежитлові, то правовідносини між позивачем та відповідачем мають регулюватися не Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а нормами Закону України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України від 03.10.2007р. №1198, які розглядають теплову енергію як товар. За період з серпня2009р. по червень 2012р. ОСОБА_2 сплачував грошові кошти на особовий рахунок, як за житлове приміщення. Таким чином, на цьому рахунку утворилась сума 5692,04 грн., яка без особистого розпорядження власника цих грошей -ОСОБА_2, не могла бути зарахована для погашення заборгованості по нежитловому приміщенню. Однак, відповідач з відповідною заявою до них відмовляється звертатися. Крім цього, за період дії договору №13489 відповідач на січень 2014р. переплатив грошові кошти за договором купівлі продажу теплової енергії в сумі 2191,36 грн.., які підприємство зарахували для погашення заборгованості за без договірний період. На момент переказу споживач є власником коштів, які він сплачує за послуги з теплопостачання, і тому на підставі частини 1 ст. 319 ЦК України розпоряджається ними на свій розсуд, зазначаючи у платіжному документів призначення платежу. З моменту зарахування коштів на рахунок КП «ХТМ» їх власником стає вже теплопостачальна організація. Як власник отриманих коштів КП « ХТМ» зараховує отримані кошти відповідно до призначення платежу, а залишок коштів, які вже є на цей момент його власністю та не підпадають під призначення платежу, вказаного відповідачами у платіжному документі, зараховує на оплату послуг за попередній період відповідно до частини 1 ст. 319 ЦК України, здійснюючи повноваження розпорядження своїм майном на власний розсуд. Договір купівлі - продажу ні є договором приєднання відповідно до ст.634 ЦК України і тому посилання відповідача на цю норму необґрунтовані.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
21.08.2009року рішенням Червонозаводського райсуду м. Харкова було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Харківської міської ради та визнано за ними в рівних частинах за кожним право власності на нежитлові приміщення №110-1-:-110-3, загальною площею 53,0 кв. м, з окремим входом, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були реконструйовані з належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1.
Право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано 14.10.2009р., що підтверджується копією витягу №24135664, виданого КП «Харківське міське БТІ». Як пояснили відповідачі вони продовжували проживати в цьому приміщенні та сплачувати за комунальні послуги з опалення та підігрів гарячої води, як і раніше.
Про вказану зміну технічних характеристик квартири АДРЕСА_1 та переведення її у нежитловий фонд КП «Харківські теплові мережі» стало відомо лише після звернення 04.04.2012р.. ОСОБА_2 до підприємства щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Нежитлове приміщення (колишньої квартири) АДРЕСА_1 та обладнано системою опалення та гарячого водопостачання, яка є єдиною із системою будинку в цілому.
Після перевода житлових приміщень в нежитлові в 2009р. оплата відповідачами комунальних послуг за опалення та гарячу воду продовжувалися сплачуватися відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В період з вересня 2009р. по травень 2012р.включно відповідачами було сплачено як споживачами за опалення та гарячу воду 5692,04 грн., що підтверджується квитанцією за листопад 2012р. та додатковими поясненнями начальника філії» Харківтеплозбут»від 04.06.14р., викладеними в письмової форми.
В квітні 2012р. відповідач повідомив КП « ХТМ» о переводі квартири в нежитлове приміщення і 01.06.2012р. був укладений договір купівлі продажу теплові енергії в гарячій воді, де в п.3.2.19, та пунктів 3, 4 Додатку №1 про гаряче водопостачання, та п.5, 6 Додатку №1 передбачений обов'язок відповідача про сплати заборгованості вартість теплової єнергії, спожитої до моменту укладення договору з моменту виникнення права користування приміщеннями, вартість якої вказана у додатках договору.
Як встановлено, КП « ХТМ» належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003р. ХХ1V скликання «Про комунальну власність м. Харкова». Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення м. Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.
Після набуття квартирою АДРЕСА_1 статусу нежитлового приміщення у зв'язку з визнанням Червонозаводським районним судом м. Харкова на це приміщення права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, правовідносини між КП «Харківські теплові мережі» як енергопостачальною організацією та ОСОБА_2 як споживачем підлягають регулюванню вже не Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, а Законом України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, які розглядають теплову енергію як товарну продукцію та ст. 714 ЦК України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач - фізична чи юридична особа, яка споживає теплову енергію на підставі договору, а згідно ст. 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка споживає або має намір отримати житлово - комунальну послугу.
Так, відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Як вбачається з наведених вище норм, законодавець, не пов'язуючи поняття споживача теплової енергії чи житлово - комунальних послуг з наявністю у нього права власності на нерухомість, тим самим дає підстави визначити, що споживачем теплової енергії може бути як власник так і наймач житлового чи нежитлового приміщення, яким в свою чергу може бути як фізична так і юридична особа.
Чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання житлового приміщення для ведення господарської (підприємницької) діяльності, але нежитлове приміщення не може призначатися для проживання фізичних осіб. Ведення в нежитловому приміщенні будь -якої господарської діяльності не забороненої чинним законодавством можливе як юридичною так і фізичною особою.
При цьому, незалежно від факту того постійно чи ні, веде чи не веде, відповідач діяльність в своєму нежитловому приміщенні, він згідно ст. 319 та ст. 322 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону додержуючись моральних засад суспільства, а тому враховуючи, що власність зобов'язує, відповідач повинен утримувати майно, що йому належить.
Таким чином, системний аналіз положень наведених законодавчих актів свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не тільки вправі використовуватись своє нежитлове приміщення для ведення господарської (підприємницької) діяльності, а й зобов'язані проводити оплату спожитої теплової енергії, наданої теплопостачальною організацією (позивачем за первісним позовом) на підставі укладеного договору.
Нарахування за спожиту теплову енергію на потреби опалення проводяться підприємством на підставі п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 № 1198, згідно яким передбачено: «…у споживачів, які не мають приладів обліку комерційного обліку, кількості фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, зазначеного у договорі, з урахуванням фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин тепловикористовуючого обладнання в розрахунковий період за формулою Pт.э.от.= Qот*(tв.п.-tн.в.)/(tв.п.-tср.)Тот*Кот, передбаченою п.2.2.4 КТМ 204 Украины 244-94 «Нормы и указания по нормированию затрат топлива и тепловой энергии на отопление жилых и гражданских сооружений, а также на хозяйственно-бытовые нужды в Украине»
Так за період з вересня 2009 по грудень 2010р., згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.02.2009 № 74 при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії застосовувався тариф 586,43 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
За період з січня 2011 по вересень 2011 застосовується тариф 488,69 грн. (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 14.12.2010 № 1757.
За період з жовтня 2011 тариф 749,95 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал на підставі постанови НКРРКП України від 30.09.2011 № 140.
Таким чином, нарахування за теплову енергію на потреби опалення за період з жовтня 2009 по квітень 2012 склали 19,96225 Гкал на суму 13792,93 грн., на потреби гарячого водопостачання склали 7,8374 Гкал. на суму 4690,14 грн. В платіжному дорученні № 17800-4159 від 26.06.2012 відображено помісячно суми нарахувань, яке було надіслано ОСОБА_2 за адресою його нежитлового приміщення.
Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував заборгованість за період з вересня 2009р. по червень 2012р. суму заборгованості у розмірі 18483,07 грн. Методику розрахунку відповідачі не оскаржували.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ст.1 Закону України « Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Пунктом 4 ст.19 цього Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
На підставі заяви ОСОБА_2, що надійшла на підприємство 25.05.2012р. за вх. 3639, зі споживачем був укладений договір № 1389 від 01.06.2012р. купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, де сторони оговорили істотні умови договору.
Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 3.2.19 передбачено, що споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії спожитої до часу укладення цього з моменту виникнення права користування приміщеннями, вартість якої зазначена у додатках до договору.
Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення та відключення від опалення (№ 178/5760 від 12.10.2009, № 178/6343 від 15.04.2010, № 178/7478 від 05.10.2010, № 178/6793 від 18.04.2011, № 178/7815 від 14.10.2011, № 178/7295 від 09.04.2012
Відповідач ОСОБА_2 просить вилучити з тексту укладеного договору протиправні, як на його думку, пункт 3.2.19 договору та пункти 3.4. і 5,6 додатку №1 до договору про опалення приміщення та стосовно стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 незаконно отриманих коштів у сумі 2091,36 грн.
На час укладення між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу теплової енергії № 13489 від 01.06.2012р., підприємством було враховано та включено максимальне теплове навантаження на опалення та гаряче водопостачання, яке було виконане проектною організацією за зверненням самого споживача та в подальшому узгоджено Центром контролю та обліку теплопостачання КП «Харківські теплові мережі».
В обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилається на ч. ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, яка регулює відносини щодо договору приєднання. Однак, передбачені законодавцем ознаки договору приєднання, свідчать про невірне його розуміння та тлумачення споживачем в порівнянні з укладеним між сторонами договором.
Так, згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Договір приєднання є одночасно і публічним договором.
Проте, твердження ОСОБА_2 стосовно того, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді є публічним договором та може вважатись договором приєднання є безпідставними, оскільки статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до положень вказаного Закону та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198, відносини з купівлі-продажу теплової енергії регулюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж теплової енергії між теплопостачальною організацією і власником нежитлового приміщення.
Такий договір укладається сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України та ст. 181 ГК України.
Твердження ОСОБА_2, що він був позбавлений можливості приймати участь у обговоренні умов договору є безпідставними, оскільки саме на замовлення ОСОБА_2 підприємством «Фора» було зроблено розрахунок теплового навантаження на потреби гарячого водопостачання та розрахунок теплового навантаження у нежитловому приміщення по АДРЕСА_1, які й були включені до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Додатки є невід'ємною частиною договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, зроблені ОСОБА_2 примітки у договорі купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 13489 від 01.06.2012р. на яких він ґрунтує свої вимоги не містили пропонуємої ним редакції умов договору та не вказували на конкретні умови договору, що на його думку підлягали зміні. Вказаними примітками ОСОБА_2 не запропоновано будь - яких зустрічних умов.
Стаття 181 ГК України встановлено порядок, строки та форми врегулювання заперечень, які ОСОБА_2 не було дотримано та не вжито заходів передбачених статтею 649 ЦК України щодо вирішення переддоговірного спору.
ОСОБА_2 підписано договір, невід'ємною частиною якого є і пункти 3.4. 5,6 додатку №1 до договору, що свідчить про прийняття редакцію запропоновану КП «Харківські теплові мережі.
Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.5 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами норм ЦК України зміна договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. Такі підстави визначені у статтях 651, 652 ЦК України.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна договору можлива виключно за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 названого Кодексу.
Проте, в даному випадку відсутні сукупні умови, передбачені статтею 652 ЦК України для внесення змін до спірної угоди за рішенням суду.
Відповідно до 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень ст. ст. 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог цивільного законодавства.
Як вказано вище, за період з вересня 2009 року по червень 2012р. відповідачі сплатили як користувачі комунальних послуг 5692,04 грн. і цю суму треба зарахувати в рахунок спожитої теплової енергії за період з 01 вересня 2009р. по червень 2012р. У зв'язку з чим, сума заборгованості буде складати за цій період ні 18483,07 грн., а 12791,03 грн. ( 18483,07 грн. - 5692,04 грн.)
За умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2012 року за №13489, укладеного між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_2 позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач повинен оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п.5.1. договору облік теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4..За умовами п.6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п.6.4. договору споживач сплачує попередню оплату. Споживач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплатити позивачеві вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Оплати, що були проведені ОСОБА_2 по вказаному договору за період з вересня 2012 по січень 2014 були зараховані з урахуванням періоду платежу зазначеному ОСОБА_2 у платіжному документі, а залишок коштів у сумі 2191,36 грн. було зараховано КП « ХТС» в рахунок погашення боргу, який утворився за період з вересня 2009 по червень 2012 в сумі 18483,07 грн. У зв'язку з наведеним, суд вважає, що у даному випадку можливо зарахувати вказаний залишок коштів в рахунок оплати заборгованості, яка склалася до червня 2012р. як взаємозалік. З відповідачів треба стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 10599, 67 грн. ( 18483,07 грн. - 5692,04 грн. - 2191,36 грн - ).
Відповідач в позові посилається на ст.ст. 256, 257 ЦК України щодо строку позовної давності, але суд зазначає, що перебіг строку позовної давності починається з моменту укладання договору купівлі - продажу теплової енергії № №13489 тобто з 01.06.2012 року, оскільки в договорі сторони узгодили суму заборгованості за спожиту теплову енергію, тому позивачем строк звернення до суду не пропущено.
На підставі ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів треба стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись нормами Закону України «Про теплопостачання»та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України від 03.10.2007р. №1198, ст. ст. 10, 11, 60, 212-214, 294, 88, ЦПК України ст. ст. 634, . 6, 526, 626-631, 651-652, 714 ЦК України ,суд -
Позов КП „ Харківські теплові мережі" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надане теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розівка, Запорізької області ( ІН НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІН НОМЕР_2) на користь КП „ Харківські теплові мережі» суму заборгованості у розмірі 10599, 67 грн.( десять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн.)
В задоволенні позову ОСОБА_2 до КП „Харківські теплові мережі" про зміну умов договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді, шляхом вилучення з нього протиправно внесених пунктів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП „ Харківські теплові мережі» судовий збір по 114, 70 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя