Верховного Суду України у складі:
головуючого
Короткевича М.Є.
суддів
Пошви Б.М., Нікітіна Ю.І.
за участю прокурора
Дев»ятка В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 липня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,
на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Цим вироком у частині призначення покарання скасовано вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 серпня 2005 року, яким ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 286 і ч. 1 ст. 135 КК України на підставі ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки і з покладенням обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь: лікарні Комсомольського району м. Херсона - 865 грн.; обласної клінічної лікарні - 127 грн. 32 коп.; ОСОБА_3 - 10 000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 22 серпня 2005 року близько 22-ї год., керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_4 державний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння і рухаючись по АДРЕСА_1, в порушення п. 12.3 ПДР виявив неуважність, не знизив швидкість і вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Після чого, не надавши допомоги потерпілому, зник з місця події.
У касаційних скаргах:
- захисник-адвокат ОСОБА_1 просить звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому адвокат звертає увагу на те, що її підзахисний добровільно прийшов до органів міліції і повідомив про вчинений ним у стані алкогольного сп'яніння злочин, відшкодував матеріальні збитки до постановлення вироку.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог закону визнав обтяжуючою покарання обставиною те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча в силу ст. 89 КК України він є раніше не судимим.
Також порушенням законодавства, на думку захисника, є те, що апеляційний суд не повідомив учасникам процесу про надходження апеляції прокурора;
- засуджений ОСОБА_1 вважає вирок надто суворим і просить врахувати його щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди і частково моральної та застосувати щодо нього ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, врахувавши письмові заперечення потерпілого ОСОБА_3 та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги захисника і засудженого підлягають частковому адоволенню.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, та залишення його в небезпеці відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Суд дав належну оцінку цим доказам і дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України кваліфікував правильно, що не оспорюється в касаційних скаргах.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового і судового слідства. Про день і час слухання справи в апеляційному суді ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_1 були сповіщені завчасно і належним чином, про що свідчить відповідний лист (а. с. 194).
Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд врахував тяжкість скоєного ним злочину, перебування в стані алкогольного сп»яніння та те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності проте на шлях виправлення не став.
Проте таке посилання суду є незаконним, оскільки відповідно до положень ст. 89 КК України ОСОБА_1, як суд правильно зазначив в установчій частині вироку, є особою раніше не судимою, оскільки постановою суду ще в 2003 року був звільнений від покарання як такий, що успішно відбув іспитовий строк.
Крім того, не взяті до уваги апеляційним судом і такі обставини як добровільне повідомлення про вчинений злочин і відшкодування матеріальних збитків до постановлення вироку.
Крім того, склад злочину, внаслідок якого потерпілому ОСОБА_3 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, не є умисним, а характеризується необережною виною.
З урахуванням викладеного є підстави для застосування ст. 69 КК України і пом»якшення ОСОБА_1 основної міри покарання.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити: пом»якшити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покаранням призначене за ч. 2 ст. 286 КК України поглинути покарання, призначене судом за ч. 1 ст. 135 КК України і остаточно ОСОБА_2 вважати засудженим на 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
В решті вирок залишити без змін.
Короткевич М.Є. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.