Верховного Суду України у складі:
головуючого
Драги В.П.,
суддів
Кліменко М.Р., Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 4 серпня 2005 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого в силу ст. 89 КК України,
- за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 25.08.2003 року, близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків в процесі бійки умисно з метою вбивства кухонним ножем двічі вдарив свою дружину ОСОБА_2 у груди, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 10год. 40 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_3.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 4 серпня 2005 року апеляції захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Саратського районного суду Одеської області від 25 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1- без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на відсутність у нього умислу на вбивство дружини, на неповноту та необ'єктивність досудового та судового слідства, неправильне застосування судом кримінального закону, суворість призначеного покарання, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України та призначити більш м'яке покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві, при неодноразових допитах як підозрюваного і обвинуваченого, у судовому засіданні послідовно й незмінно зазначав, що саме він при сварці, яка переросла в бійку, завдав ударів дружині ОСОБА_2 ножем.
Такі показання засудженого підтверджені сукупністю наведених у вироку і належно оцінених судом доказів.
У касаційній скарзі засуджений також наголошує на тому, що саме він наніс удари ножем потерпілій ОСОБА_2, але стверджує , що діяв у стані необхідної оборони з перевищенням її меж.
Зазначені посилання засудженого є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими по справі доказами.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків затіяли сварку, яка переросла в бійку. ОСОБА_2 схопила кухонну качалку та вдарила ОСОБА_1 нею по голові. Присутні при цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 намагалися відштовхнути їх одне від одного, але ОСОБА_1 вирвав із рук ОСОБА_2 качалку та, схопивши зі столу кухонний ніж, наніс удари ножем ОСОБА_2
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №НОМЕР_1 ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки в області 3-го ребра з пошкодженням ребра і верхньої долі легень та проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки в області 5-го міжреб'я, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та інші легкі тілесні ушкодження.
Приведені дані свідчать, що ОСОБА_1 в момент застосування ножа не перебував у стані необхідної оборони і не перевищував її меж, оскільки в цей момент з боку потерпілої вже не існувало суспільно-небезпечного посягання на життя і здоров'я засудженого.
Разом з тим, при кваліфікації дій ОСОБА_1 судом було неправильно застосовано кримінальний закон.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121 КК України) необхідно визначити суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Обґрунтовуючи наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанції послалися на кількість і локалізацію заподіяних їй тілесних ушкоджень і використане для цього знаряддя - ніж.
Разом з тим, судами не було враховано, що як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1 незмінно та послідовно зазначав, що умислу на вбивство ОСОБА_2 не мав, ніж використав випадково і, наносячи ним удари, діяв з помсти за нанесені нею йому удари качалкою, однак при цьому не бажав смерті дружини.
Ці показання підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після нанесення під час обопільної бійки дружині ударів ножем, ОСОБА_1, бажаючи врятувати її життя, намагався зупинити у неї кровотечу, а коли потерпілій стало важко дихати - виніс її на подвір'я, а потім разом із ОСОБА_4, ОСОБА_6 відвіз потерпілу в ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходилась ближче до дому, ніж ІНФОРМАЦІЯ_4, направлення до якої виписала фельдшер ОСОБА_7
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №НОМЕР_1, ОСОБА_2 з наявними у неї тілесними ушкодженнями жила протягом тривалого часу і могла здійснювати активні дії, а при наданні їй своєчасної кваліфікованої медичної допомоги можливо було попередити смерть потерпілої ОСОБА_2
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає , що засуджений ОСОБА_1 при завданні ударів ножем усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, але не мав умислу на вбивство своєї дружини ОСОБА_2, а тому його дії необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України з призначенням покарання в межах санкції вказаної статті.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства по справі не встановлено.
При призначенні покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Саратського районного суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 4 квітня 2005 року змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України - 9 років позбавлення волі.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Судді: