01.04.2014
Провадження №1-кп/331/181/14
ЄУН 331/10126/13-к
01 квітня 2014 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта середньо - спеціальна, офіційно не працевлаштований, одружений, має малолітню дитину 2012 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
03.10.2013 приблизно о 08 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «GEELY MR 7151А ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вул. Грязнова, з боку вул. Залізничної, наближаючись до перехрестя вул. Грязнова з вул. Гоголя в м. Запоріжжі.
В цей же час по проїжджій частині вул. Гоголя з боку вул. Лепіка, наближаючись до перехрестя вул. Гоголя з вул. Грязнова, рухався автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO T 13110», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 .
Приблизно о 08 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_6 , маючи об'єктивну спроможність виявити встановлений перед перехрестям вул. Грязнова з вул. Гоголя дорожній знак «Дати дорогу», діючи в порушення п. 16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, де сказано:
- п. 16.11: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- розділ 33 дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»: «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головні дорозі», не переконався, що виїзд на перехрестя не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «ЗАЗ-DAEWOO T 13110», який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі, та виїхав на перехрестя вул. Грязнова з вул. Гоголя в м. Запоріжжі.
В результаті порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_6 , сталося зіткнення передньої лівої бокової частини кузову керованого ним автомобілю «GEELY MR 7151А ЗНГ» з передньою частиною кузову автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T 13110» під керуванням водія ОСОБА_5 .
Згідно висновку судової медичної експертизи № 4193 від 13.11.2013 року, водію автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T 13110» ОСОБА_5 , в ході дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеню, забою м'яких тканин обличчя, які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.
Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 829/13 від 28.11.2013 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «GEELY MR 7151А ЗНГ» ОСОБА_6 не відповідають вимогам п.16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вказаних пунктів Правил дорожнього руху України.
В діях водія автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T 13110» ОСОБА_5 невідповідностей Правилам дорожнього руху України не вбачається, він не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
Суд, керуючись ст. 349 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обсяг доказів підлягаючих дослідженню обмежено судом допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів характеризуючих його особу.
Будучи допитаним, у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину і пояснив, що дуже шкодує про вчинене, просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, пом'якшуючі покарання обставини.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинив злочин не великої тяжкості, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину 2012 року народження, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд визнає, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв становленню істини у справі, частково відшкодував завдані збитки.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , відношення самого обвинуваченого до вчиненого, беручи до уваги думку потерпілого ОСОБА_5 , який просить суд призначити обвинуваченому покарання згідно чинного законодавста, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства і за цих обставин вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння у вигляді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 1830 гривень, залишити без розгляду у звязку з тим, що даний спір вони будуть вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки експертиза проводилася державною установою.
Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування, призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - 1 рік - не вчинить нового злочину і виконає, покладені на нього обов'язки згідно п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
На підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід, застосований відносно засудженого ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін.
Речові докази:
1) автомобіль «Geely MR 7151А ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити за належністю;
2) автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO T 13110» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - залишити за належністю.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1